В кожну епоху буває улюблена техніка малюнку.
В творчості майстрів епохи Відродження особливе місце займав “”італійський олівець.
В наш час так званий “італійський олівець” – це олівець, отриманий штучним шляхом, а той, яким малювали у ХУІ ст., був справжнім природним мінералом. Його знайшли, стали видобувати і використовувати наприкінці ХУ ст. в Італії.
За своїми якостями “італійський олівець” – матеріал дуже м’який, його іноді називають “чорною крейдою”. Працювати ним навдивовижу приємно. Олівець може давати як широку, так і тонку зернисту, живописну лінію, яка легко лягає на білий гладенький аркуш паперу. Рука з “італійським олівцем” рухається абсолютно вільно, тому кожний штрих – це безпосередній імпульс художника.
Сама лінія, достатньо жирна, дає великі можливості “розтушовки” на папері.
Одним з найбільш яскравим прикладів використання “італійського олівця” є малюнки Мікеланджело. Крім архітектурних замальовок Мікеланджело малював людське тіло. Художник прагнув до передачі сильного, неочікуваного руху, складних ракурсів, напруження м’язів. Його фігури завдяки енергійному і соковитому штриху несуть в собі міць і силу.