Дещо з історії графічного мистецтва

Рисунок може бути відтвореним у багатьох примірниках за допомогою різних технік, як рукотворних, так і машинних. Тому графіку можна розділити на два види:

1) безпосередній рисунок на папері;

2) друкована графіка.

3. Оригінальні графічні техніки.

Рисунок

Що таке рисунок?

Малювання – один з найдавніших видів творчості, який прийшов з епохи палеоліту. Первісна людина, створюючи наскальні зображення тварин, продряпуючи прикрашання на виробах з кістки або каменю, користувалась одним з основних художніх засобів, притаманних малюнку, -- лінії. Проте поняття малюнка, початок його історії як особливого виду мистецтва відноситься до більш пізнього часу – до часу винаходу паперу. На Далекому Сході – до ІІ ст. до н.е., а на європейському континенті – до ХІ-ХІІ ст. Великий художник епохи Відродження Мікеланджело писав свого часу: “Рисунок – це джерело і душа всіх видів зображення і корінь кожної науки”.

Рисунок – це передовсім зображення на аркуші паперу, поле якого є складовою частиною композиційної побудови в малюнку. Співвідношеннями розмірів чистого поля паперу і зображення, розподілом форм і об’ємів, іноді намічених кількома швидкими лініями, рисувальник створює ілюзію простору, реальності, яка набуває того ж ступеню переконливості, що і в живопису.

Матеріали, якими малюють художники, відрізняються великим різноманіттям. Розрізняють дві групи технік: “суху” і “вологу”. До першої відносяться рисунки олівцем, вуглем, сангіною і пастеллю, до другої – малюнки пером і пензлем з використанням рідких фарбових речовин, таких як туш, бістр, сепія та акварель. Кожна техніка створює свій художній і кольоровий ефект. Нерідко художник, досягаючи потрібного враження, сполучає у малюнку кілька технік.

За своїм характером і призначенням рисунок може бути то швидким начерком, що фіксує миттєві враження художника, то початковим ескізом композиції майбутньої картини, то абсолютно закінченим твором, що отримує право на самостійне життя.

Рисунок олівцем

Найбільш розповсюдженою технікою рисунку є різноманітні олівці: графітні, італійські, свинцеві, кольорові.

Графітний олівець створює сіруватий тон з легким відблиском. Італійський володіє глибиною та інтенсивністю чорного тону, матового і бархатистого. Свинцевий олівець відрізняється темно-сірим відтінком.

Графітний олівець

Італійський олівець

Металевий олівець

Рисунок вуглем, сангіною, пастеллю.

Вугіль, сангіна, пастель належать до так званих «сухих» технік.

Вугіль – матеріал для малювання у вигляді тонких паличок, отриманих шляхом обпалу дерева, або виготовленням з вугільного порошку (пресований вугіль). Рисунки вуглем володіють особливою бархатистістю.

Сангіна ( від лат. кров) – рисувальний матеріал, що виготовляється у вигляді паличок і володіє відтінками від коричневого до червоного кольору.

Сангіна і техніка “трьох олівців”

Техніку сангіни, її художні можливості високо цінували художники всіх часів.

Сангіна – мінерал, з якого виготовляли палички для малювання. Майстри ХУ-ХУІІІ ст. малювали сангіною природного походження, сучасні використовують виготовлену штучно. Діапазон кольору сангіни достатньо широкий: від темно-коричневого до ніжно-рожевого. М’яка за своєю структурою, така, що легко піддається розтушуванню, вона надає малюнку особливої принадності, яка ховається і в свободі штриха, і в красі колориту, заснованого на тонких переходах теплих тонів червоного кольору. Малюнок сангіною ніби світиться зсередини. Досить часто для підсилення кольорової виразності зображення майстри доповнювали сангіну бархатистим італійським олівцем і білою крейдою, створюючи так званий малюнок “в три олівці”.

Одним з видатних майстрів цієї техніки був Антуван Ватто, французький художник ХУІІІ ст. В його малюнках з натури лінії невимушено легкі, олівець слухняно виконую волю художника, який прагне відтворити миттєвість поз і рухів. Сполученням трьох кольорів – коралової сангіни, чорного і білого -- художник досягав дивовижної гармонії.

Леонардо да ВінчіСвята Анна з Марією, малим Христом Едуард Мане. Портрет мадам Жюль Вийме. Б. 1880.

та Іоанном Хрестителем. 1490. Коричневий папір, вугіль. Італійський олівець.

Пастель – рисувальний матеріал у вигляді кольорових паличок. Нею працюють на шорсткому папері або картоні, в минулому на пергаменті. Виконаний пастеллю твір має матову пухнасту поверхню, відрізняється дзвінкою інтенсивністю кольору.

Кіпренський О. Портрет О.О.Челищева. Б. 1808—1809.Пастель. Франц фон Ленбах. Портрет Марселіни Сембрих. 1891. Пастель

Рєпін І.Ю. Портрет Елеонори Дузе. 1891. Вугіль.

Акварель, сепія, гуаш.

Перо, чорнила

Силует.

Ксилографія.

Літографія. Монотипія

Додаток

Мистецтво графіки.

Словник

Автолітографія (від авто… і літографія) – вид літографії, при якому зображення на літографську форму наносить художник-автор.

Акварель (італ. аcguerello; першоджерело: лат. agua – вода ) – прозора фарба (звичайно на рослинному клеї), яка розводиться водою; живопис цією фарбою.

Акватинта (італ. аcguatinta, від acguforte – офорт і tinto – пофарбований, тонований) – 1) Ручний спосіб виготовлення заглибленої гравюри на металі. 2) Вид гравюри, основний на травленні кислотою вкритої тонким шаром асфальту або каніфолі металевої платівки, на яку голкою нанесено зображення.

Акватипія (від аква… і …типія) – поліграфічний спосіб відтворення малюнків водяними (знежиреними) фарбами.

Гравюра(франц. gravure, від graver – вирізати, висікати) – 1) Вид графіки. 2) Спосіб розмножування малюнка за допомогою друкарської форми з дерева, металу, пластмаси, лінолеуму тощо. 3) Пластина, на якій награвіровано зображення. 4) Відбиток з гравірованої пластини.

Графіка(від грец. графо – пишу, малюю) – 1) Вид образотворчого мистецтва, основними зображальними засобами якого є однотонний малюнок, виконаний переважно на папері олівцем, пером, пензлем, вуглем, або друковані художні зображення, відтиснуті на папері формою (див. Гравюра); назва окремого художнього твору. 2) Сукупність усіх рукописних і друкованих знаків певної писемності (наприклад, російська графіка, українська графіка).

Графіті (італ. graffiti -- видряпані) –написи й малюнки, видряпані на стінах давніх будівель, на посудинах та інших предметах.

Графо…(від грец. пишу, малюю) – частина складних слів, що відповідає поняттям “письмо”, “почерк”, “креслення”, “малювання”, наприклад, графологія.

Гуаш(франц. gouache, від італ. guazzo – водяна фарба)—1) Фарби, розтерті на воді з клеєм і домішкою білила. 2) Живопис цими фарбами.

Естамп (франц. estampe -- твір друкованої графіки (гравюра, офорт, літографія тощо), який являє собою відбиток на папері, рідше на шовку та інших матеріалах.

Ілюстрація(лат. illustratio – живий опис, наочне зображення) – 1) Зображення, яке наочно пояснює або доповнює будь-який друкований текст (наприклад, малюнок, фотографія, репродукція, карта, схема). 2) Наочне пояснення чого-небудь; наведення прикладів у статті, промові.

Каніфоль– природна смола, що її добувають з живиці хвойних дерев; жовта або темно-червона тверда склоподібна речовина. Застосовують у виробництві лаків, мила, у паперовій промисловості тощо. Від назви давньогрецького міста Колофона в Малій Азії.

Ксило… (від грец. зрубане дерево) – частина складних слів, що відповідає поняттям “дерево” (як матеріал) або “деревина”.

Ксилографія(від ксило… і …графія) – 1) Гравіювання на дереві. 2) Гравюра на дереві. 3) Відбиток з гравюри на дереві.

Ліногравюра(від лат. linum – льон, полотно і гравюра) – гравюра на лінолеумі і відбиток зображення з неї.

Лінолеум(від лат linum – льон, полотно і oleum -- олія) – рулонний будівельний матеріал (безосновний або з основою – зміцнюючою чи теплоізоляційною) – полімерів і наповнювачів. Застосовується для покриття підлог.

Літографія(від літо… і …графія) – спосіб плоского друкарського друку із застосуванням друкарської форми, виготовленої з літографського каменю (вапняку), листів цинку або алюмінію; відбиток з такої форми; твір, виконаний у такий спосіб.

Монотипія(від моно… і …типія) – спосіб друкування, за яким малюнок від руки наносять різноколірними фарбами на металеву пластину для одержання тільки одного відбитка; застосовується й у поєднанні з офортом.

Офорт(франц. tau-forte) – 1) Вид гравюри на металі, в якому заглиблені елементи зображення роблять способом травлення металу кислотами; відбиток з дошки, гравірованої таким способом. 2) Ручний спосіб виготовлення форм глибокого друку із застосуванням хімічного травлення; відбиток друкарської форми, виготовленої таким способом.

Офсет(англ. offset) – спосіб переважно плоского друку, за яким фарба з друкарської форми передається на проміжну гумотканинну пластину, а з неї – на папір (або інший матеріал).

Пастель(франц. paetel, з італ. pastello, від pasta -- тісто) – м’які кольорові олівці, що їх виготовляють з пресованих стертих у порошок фарб; техніка живопису, основана на застосуванні таких олівців; відповідний вид живопису, а також картина або малюнок, виконані в цьому виді.

По-сухому

Список літератури

1. Государственная Третьяковская галерея. Живопись. Скульптура. Графика: Жанры, материалы, техники. – М.: Сов. художник, 1977.

· До теми 7 – [6] іл. 1-37.

2. Богомольний Н.Я., Чебикін А.В. Техніка офорта.: Навчальн. посібник для студентів худож. ін-тів. – К.: Вища школа, 1978. – 143 с., іл.

3. Владич Л. Майстри плаката. – К.: Мистецтво, 1990.

4. Иллюстрация: [Сб. статей и публикаций]. – М.: Сов.худож., 1988. – 416 с., ил.

5. Корецкий В.Б. Товарищ плакат.- М.: Плакат, 1978. – 111 с., ил.

6. Соловьева Б.А. Искусство рисунка. – М.: Искусство, 1989. – 256 с., ил.

7. Турова В.В. Что такое гравюра. – М.: Сов. художник, 1963.- 160 с., ил.