Металевий олівець

Найбільш ранні малюнки на папері відносяться до межі середньовіччя і Відродження. Першим, за словами Вазарі, хто “ввів звичай малювати живих людей з натури”, був великий італійський художник початку ХІУ ст. Джотто.

Свинцеві і срібні штифти, або, як їх тепер називають, олівці, для нашого часу унікальні. В епоху середньовіччя і раннього Відродження художники так само часто користувались цим матеріалом, як тепер графітом.

Рисунки, виконані металевим штифтом, володіють особливою якістю: лінія лежить не на поверхні паперу, а вдавлюється в неї. Такий малюнок створює відчуття добре продуманого і закінченого. Художник, малюючи, деформує папір, тому виправити малюнок, видаливши випадкову лінію, неможливо.

Срібний штифт дає темно-сіру лінію, яка з часом перетворюється на коричневу.. Це був улюблений матеріал майстрів північних шкіл.

Папір для таких малюнків ґрунтували, вкриваючи тонким шаром фарби. Особливо теплі світлі тони гранту створювали атмосферу всередині малюнка і пом’якшували жорсткість тонких металевих ліній.

Металеві олівці полюбляли великі художники ХУ – початку ХУІ ст. Ян Ван Ейк і Дюрер. Особливо часто використовувався срібний олівець у портретних рисунках.

“Портрет кардинала”, виконаний Яном ван Ейком, -- типовий зразок рисунка металевим олівцем. Основу цього портрета складає чітко окреслений контур, всередині якого невеликими штрихами передана пластика негарного, але дуже виразного обличчя людини похилого віку. Художник зумів поєднати дивовижну жвавість швидкого начерку з міцно побудованими формами натури.

 

Карандаш(от тюрк. кара – чорний і даш, таш – камінь), стержень з вугля, свинцю, графіту або сухої спресованої фарби, зазвичай в дерев’яній або металевій оправі, призначений для письма, рисування, креслення. В 12–16 ст. для малювання застосовувались свинцеві і срібні олівців металевій оправі, які давали тонкий штрих і темно-сірий тон. Відомий з 14 ст. італійський олівець, що виготовлявсяз чорного глинистого сланцю або порошку паленої кістки в суміші з рослинним клеєм, дає лінію матового відтінку і слабкої чорноти. Малою інтенсивністю і легким полиском відрізняється штрих графітного олівця, який розповсюдився з 16 ст. Сучасний тип олівця зі стержнем, що пише, з суміші графітного порошку з глиною і з дерев’яною оправою виготовляється з кінця 18 ст. Особливі види олівця – пастель і сангіна

Сєров В.О. Портрет балерини Т.П.Карсавіної.

1909. Графітний олівець.