Ринок єврооблігацій.

 

Найбільшим за обсягом сегмента ринку європаперів є ринок єврооблігацій. На сьогоднішній день його обсяг становить близько 2/3 обсягу ринку позикових капіталів.

Ринок єврооблігацій – ринок, на якому обертаються облігаційні зобов’язання позичальників євровалюта. Як правило, позичальниками виступають ТНК і найбільші національні монополії.

Єврооблігація – облігація, випущена в іншій валюті, ніж валюта країни емітента. У єврооблігаціях містяться дані про суму боргу, порядок отримання процентів і терміни погашення.

Єврооблігації- міжнародні облігації, що перебувають в обігу на світовому ринку цінних паперів.

Це середньо- і довготермінові облігації, випущені корпоративними емітентами або федеральними урядами, та розміщені за допомогою міжнародних андеррайтерів (найчастіше, синдикату міжнародних банків), які беруть перед емітентом зобов’язання розмістити цінні папери на міжнародних ринках за межами країни емісії, а також країни, у валюті якої єврооблігації були номіновані.

Єврооблігації є одним з головних фінансових інструментів офшорних зон, оскільки останні дають змогу уникнути подвійного оподаткування для всіх учасників обігу єврооблігацій і тим самим забезпечити рівні умови для всіх інвесторів, із яких би країн світу вони не були.

Приставка “євро” у даний час – данина традиції, оскільки перші єврооблігації виникли в Європі.

Єврооблігації, випущені в доларах, мають назву євродоларових облігацій, а випущені в ієнах - євроієнових. Якщо порівняти іноземні облігації, які розміщуються на ринку окремо взятої країни, єврооблігації розміщуються на ринках кількох держав. Їхня валюта для кредиторів є іноземною, крім банків США. Єврооблігації, будучи інструментом боргового зобов’язання, випускаються без забезпечення, проте для них є необхідна певна гарантія. Саме міжнародні андеррайтингові синдикати проводять гарантування і розміщення єврооблігацій, строк випуску яких в основному становить 10-15 років. Єврооблігації випускаються від імені агентів урядів міжнародних фінансових інститутів, транснаціональних банків (ТНБ), основною клієнтурою яких є промислові транснаціональні корпорації (ТНК), які мають високий кредитний рейтинг [3].

Більшість єврооблігацій емітуються саме в доларах США. Оскільки такі облігації поширюються в різних країнах, важливе значення має їх номінованість у конвертованій валюті. Вид валюти не має принципового значення (євро, долари, інша валюта), як і публічність емісії [1]. Однак на практиці єврооблігації номіновані переважно в євро - 58 %, доларах США - 25 %, фунтах - 10 %, ієнах - 5 %. Частка інших валют невелика [2].

Від інших форм запозичень єврооблігації відрізняються характерними особливостями емісії та розміщення:

1. Єврооблігації розміщаються одночасно на ринках декількох країн, при цьому валюта євро облігаційної позики не обов’язково є національною як для кредитора, так і для позичальника.

2. Розміщення здійснюється емісійним синдикатом, що, як правило, представляють банки, зареєстровані в різних країнах.

3. Випуск і обіг єврооблігацій здійснюється відповідно до встановлених на ринку правил і стандартів. Емісія єврооблігацій супроводжується цілим рядом додаткових умов і застережень, покликаних знизити ризики для власників цінних паперів. Найбільш розповсюдженою є так звана негативна застава (умови випуску передбачають зобов’язання емітента не випускати більше паперів, що мають переважне право погашення). У випадку настання технічного дефолта (неплатежу) за яким-небудь одним випуском єврооблігацій, передбачений крос-дефолт – дострокове погашення усіх випусків єврооблігацій, що знаходяться в обігу. Випуск облігацій, як правило, обумовлений зобов’язаннями емітента з підтримки визначеного співвідношення власного й позикового капіталу, обмеженню випуску інших боргових зобов’язань протягом обговореного періоду часу.

4. Єврооблігації, як правило, цінні папери на пред’явника (bearer bonds).

5. Доходи за єврооблігаціями виплачуються в повному обсязі без утримання податку в країні емітента. якщо ж місцеве законодавство передбачає утримання податку на відсотки, що платить позичальник, останній зобов’язаний довести величину процентних платежів до рівня, що забезпечує інвестору процентний дохід, рівний номінальному купону.

Ринок єврооблігацій було започатковано у 60-х роках минулого століття, коли італійська шляхобудівельна компанія Autostrade у липні 1963 р. здійснила випуск облігацій, деномінованих у доларах США, і розмістила їх у різних країнах. Згідно з найпоширенішою точкою зору, саме цей випуск і став першою емісією єврооблігацій.

Економічні причини появи і розвитку ринку єврооблігацій пов'язані з інтернаціоналізацією господарського життя за умов державних обмежень на фінансові операції. Безпосереднім приводом виникнення цього ринку стало введення урядом США в 1963 р. обмеження на залучення іноземними позичальниками коштів на американському ринку капіталів —"вирівнювального" податку на процентні доходи, а подальшими стимулами до його розвитку були обмеження 1965 і 1968 pp. на вивіз капіталу за кордон. Аналогічні обмеження діяли і на інших національних фінансових ринках. Так, у ФРН було введено оподаткування доходів нерезидентів за внутрішніми облігаціями "біля джерела" їх отримання. Намагання позичальників уникнути згаданих обмежень і привели до стрімкого розвитку ринку єврооблігацій. Але навіть після скасування державних обмежень на рух капіталів у 70-ті роки і лібералізації національних фінансових ринків у 80-ті роки ринок євроінструментів розвивався прискореними темпами, оскільки на той час він уже завоював популярність як у емітентів, так і в інвесторів, визначилися основні стабільні джерела фінансових ресурсів цього ринку (наприклад, доходи країн — експортерів нафти), сформувалася його інфраструктура тощо. Важливим фактором, який сприяв швидкому зростанню ринку єврооблігацій, стала поява на початку 80-х років валютних свопів, які дали змогу конвертувати кошти, отримані за рахунок продажу єврооблігацій, в інші валюти. 1 тепер ринок євробондів є найважливішим джерелом середиьострокових фінансових ресурсів для багатьох великих банків, корпорацій, а також для центральних і місцевих урядів. Він приваблює емітентів як своєю великою місткістю, так і тим, що дає змогу уникнути країнних ризиків, зменшити витрати на залучення фінансування за рахунок податкових пільг, а також проведення арбітражних операцій, використання різниці у валютних курсах, процентних ставках тощо. А позаяк цей ринок не регулюється і єврооблігації не підлягають прямому оподаткуванню, то ринок єврооблігацій має істотні переваги не лише для емітентів, але й для інвесторів.Швидке зростання ринку єврооблігацій спостерігалося у 80-ті роки XX ст. Якщо ще в середині 70-х років обсяг емісій становив 5 млрд дол. США на рік, у першій половині 80-х років він перевищував 100 млрд дол. США, до кінця 80-х перевищив 200 млрд дол. США, а до середини 90-х років наблизився до 500 млрд доларів США. Стійкий ріст ринку єврооблігацій пояснюють наступними факторами:

1) стійким зростанням попиту на кошти з боку транснаціональних корпорацій, урядів і міжнародних організацій;

2) виникненням нових джерел коштів, що шукають сферу збуту, включаючи прибутки від нафтової промисловості країн-членів ОПЕК, накопичення країн, що розвиваються, і епізодичний відплив капіталу;

3) здатністю цього ринку діяти більш ефективно, ніж ринки закордонних облігацій. Ця здатність, а також можливість анонімної діяльності інвесторів і відсутність прямого оподаткування їх прибутків забезпечують кращі результати діяльності на ринку як інвесторів, так і позичальників;

4) високим рівнем гнучкості ринку, яка забезпечує позичальникам і інвесторам можливість вибору валюти облігацій. Крім того, ринок також забезпечує можливість випуску нових видів цінних паперів, включаючи прості облігації акціонерних компаній, вільно конвертовані облігації, облігації з купонами й короткострокові зобов’язання з процентом, що змінюється.

Основними фінансовими центрами випуску єврооблігацій зараз є Лондон, Цюріх, Франкфурт, Амстердам, Нью-Йорк, Токіо, що відіграють роль екстериторіальних фінансових утворень.

Дохід за єврооблігаціями виплачується, як правило, у вигляді купона на номінальну вартість. Виплата здійснюється раз на рік. Існують також і єврооблігації, де дохід формується як дисконтна різниця. Зустрічаються єврооблігації, за якими встановлюється змінна ставка доходу, а також такі варіанти, коли ставка дохідності за єврооблігаціями встановлюється як середня ставка деякого світового фінансового індикатора плюс додаткова премія.

Тобто, єврооблігації мають такі специфічні характеристики.

По-перше, вони надають право вибору валюти вираження. Крім того, синдикат андерайтерів повинен складатися з банків, які зрештою зможуть вигідно розмістити облігації, що випускаються на декількох національних ринках.

По-друге, єврооблігації мають високий рівень валютної еластичності. Історично склалося, що долар США й німецька марка (тепер євро) були основними валютами випуску єврооблігацій. У 1987-1991 pp. випуск доларових облігацій становив від 33 до 52 % міжнародної пропозиції облігації. За цей же період випуск облігацій, виражених у німецьких марках, становив від 5 до 10 %. З 1987 р. друге місце з обсягу випуску займають облігації, виражені в ієнах.

По-третє, ринок єврооблігацій забезпечує велику мобільність капіталу в міжнародному масштабі, оскільки залучає більшу кількість позичальників і інвесторів, ніж інші міжнародно-орієнтовані фінансові ринки.

По-четверте, єврооблігації забезпечують інвесторам більшу диверсифікацію портфелів, більш високі прибутки за вирахуванням податків, ніж ті, які б вони отримали в разі вкладення грошей у вітчизняні облігації.

По-п’яте, існує тісний зв’язок між міжнародним євровалютним ринком і ринком єврооблігацій. Наприклад, дилери й андсррайтери єврооблігацій можуть отримувати позики в євровалютах для фінансування своїх операцій.

Нарешті, прибуток за єврооблігаціями не оподатковується податком на прибуток громадян. Цей факт, а також можливість інвестора діяти анонімно є найважливішими чинниками, що приваблюють інвесторів на ринок єврооблігацій”.

Щоб вийти на ринок єврооблігацій, емітентам необхідно мати відповідний рейтинг. Без нього жоден професійний учасник не буде братися за розміщення єврооблігацій, відповідно інвестори їх не купуватимуть. Вищий рейтинг дозволяє емітенту встановити нижчу процентну ставку і здешевити позику. Серед найвідоміших рейтингових агентств є: Standard & Poor’s Corporation, Fitch і Moody’s Investor Service.

Лістинг(від англ. list – список) – процедура допущення цінних паперів до торгів на фондовій біржі та їх занесення до реєстру цінних паперів біржі після лістинг-контролю на предмет їх якості та надійності за умови надання біржовій раді та потенційним покупцям необхідної інформації про реальний фінансовий стан емітента, зокрема щодо розміру капіталу, його структури, рівня рентабельності, кількості акціонерів тощо.

Єврооблігації входять до лістингу двох європейських фондових бірж:

- Люксембурзької фондової біржі;

- Лондонської фондової біржі.

Єврооблігації використовують переважно в економічно розвинених країнах. Серед інвесторів, що є власниками єврооблігацій, переважають фінансові інститути (59%), державні установи (20%), корпорації (15%), міжнародні інститути (6%). Основними центрами операцій з єврооблігаціями є Лондон (до 75% вторинного ринку єврооблігацій), Люксембург, Гонконг, Сінгапур, а також Нью-Йорк і Токіо. Депонуються єврооблігації переважно в депозитарних системах Euroclear і Clearstream, які обслуговують більше 75 % всіх операцій з єврооблігаціями. Euroclear Group складається з Euroclear Bank та Euroclear France. Систему Clearstream International було створено внаслідок злиття Cedel International та Deutsche Boerse Clearing.

Єврооблігації вільні від правових обмежень національних законодавств - їх обіг не регулюється законами окремих держав. Однак, оскільки емітенти та інвестори, серед яких розміщується емісія, перебувають у певних державах, вони мають дотримуватися законів цих держав. Ці закони можуть суттєво обмежувати доступ до ринку єврооблігацій. Наприклад, у США заборонено проведення підписки на єврооблігації та їх продаж резидентам протягом трьох місяців після емісії, після чого резиденти набувають право купувати єврооблігації. У Франції резидентам дозволяється купувати міжнародні цінні папери, але заборонено їх рекламувати.

Динамічний розвиток ринку єврооблігацій протягом декількох десятиріч пояснюється його численними перевагами порівняно з ринками внутрішніх облігацій:

- значна ємність ринку: обсяг угод на ньому за всіма видами боргових зобов'язань складає більш ніж 1,2 трлн. доларів на квартал - це в декілька разів вище, ніж на внутрішньому ринку будь-якої країни;

- велика кількість учасників, що забезпечує велику мобільність капіталу на ринку єврооблігацій;

- євроринок не підпадає під державне регулювання, а отже, і під оподаткування, тому єврооблігації приносять інвесторам більш високий прибуток, ніж внутрішні облігації;

- низький рівень ставок, що є наслідком великого обсягу операцій і учасників, а також відсутності податку з доходу по єврооблігаціях;

- єврооблігації надають право вибору валюти та мають високу міру валютної еластичності;

- існує тісний взаємозв’язок між міжнародним євровалютним ринком та ринком єврооблігацій, отже дилери та андеррайтери можуть отримувати позики у євровалютах для рефінансування своїх операцій;

- єврооблігації забезпечують інвесторам більші можливості з диверсифікації фінансових портфелів;

- ринок єврооблігацій не пред’являє жорстких вимог до розкриття інформацій.

Основна перевага єврооблігацій в тому, що (завдяки відсутності потреби офіційної реєстрації) додаткові витрати на розміщення є нижчими, ніж в разі розміщення на національному ринку. Наприклад, розміщення облігацій на японському ринку потребує додаткових витрат в середньому 0,78 % від суми емісії, а розміщення єврооблігацій, номінованих в ієнах - 0,28 % [4].

Виходячи із вище сказаного можна зробити висновок, що сьогодні єврооблігації є прибутковим інноваційним фінансовим інструментом, який сприяє виходу національних емітентів на міжнародні ринки цінних паперів. Ринок єврооблігацій є важливим джерелом фінансування середньострокових та довгострокових інвестицій ТНК. Держави використовують єврооблігаційні позики для покриття дефіциту державного бюджету і рефінансування старих позик.