Багатоповерхові житлові будинки не можна вважати прикметою сучасності. Це дуже давній витвір людини. Час виникнення фінікійських багатоповерхівок, які прославили місто Тир і були «модними» багато століть, - III – II ст.. до н.е. За описами які збереглися, ці будинки були вище більш пізніх римських (в Римі неможна було будувати будинки більше 21 метра). В Південній Аравії дві тисячі років стоять багатоповерхові міста древніх царств Саба, Хадрамаута, Катабана та інших. Фасади 7 – 9 поверхових будинків без дверей тісно примикали один до одного і виконували роль оборонної стіни. В місто вели тільки одні двері. Перші три поверхи – склади, комори, сараї, приміщення для худоби, в стінах бійниці.
З 4 поверху, куди важко достатися ворогу, починалися житлові приміщення з вікнами. В Південній Америці ( наприклад, у племені тлинкитів) багатоповерхові будинки мали вигадливі назви: «Місто, яке радує око», «Будинок мисливця на ведмедів». В деяких країнах багатоповерхівки вирубали в скелі, наприклад, відомі будинки індійців пуебло і будинки медининів ( Туніс). Чому ж люди будують багатоповерхівки? Головних причин дві. Такі будинки легше захищати від ворогів, і це єдиний спосіб розмістити багато людей на малої площі. Наприклад земля в Римі була дуже дорога, і в ширину виростати місту було складно. І оазиси Південної Аравії, де розташовані багатоповерхові міста, теж не збільшуються.
Чому ж у людей нашого часу зростає роздратованість проти житлових багатоповерхівок? Їх презирливо називають «коробками» і прагнуть до заміських котеджів. Можливо, причина в їх «схожості», стандартності? Але стандарт ніколи не був негативною якістю архітектури. Стандартна була структура древнє грецького будинку: глуха стіна з хвірткою, маленький дворик, до якого виходили всі приміщення. Стандартна римська багатоповерхова «інсула» без каналізації і кухонь, і все римське місто – торжество стандарту. Стандартна будівля середньовічного європейського міського будинку: 3 -5 вікон по фасаду, лавка на першому поверху, два-три житлових поверхи, високе горище. Стандартний селянський житловий будинок на Русі – його можна було купити в готовому вигляді на ринку, перевести на необхідне місце і там установити. Стандартна дворянська садиба XIX століття з колонами. Чому ж стали так неприємні нескінченні нові райони панельних багатоповерхівок? Архітектори вважають, що, можливо, причина в розмірах. Коли будинок вимірюваний по величині з людиною (2-4поверхи), то сприймаються його деталі, кожний нюанс фіксується поглядом і дивитися на нього «не скучно». Як що довжина панельного будинку майже півкілометра, а висота більше 9 поверхів, то навіть йти мимо незатишно і скучно – погляду нема за що зачепитися. Людина почувається комахою перед таким архітектурним монстром. Зараз намагаються будувати більш «цікаві» будинки, дроблять площину фасаду, змінюють лінії балконів і лоджій.
Але можливо, що неприйняття будинків-коробок має інші причини. Адже 9-поверхові хмарочоси Хадрамаута теж високі і нічим особливим не прикрашені, а люди століттями користуються ними без найменшого не6приняття. В них живіть по сей час, причому, якщо будинок руйнується від старості, поряд будують новий, але такий самий. Отже, діло в чом-то іншому?
Багатоповерхівки неминучі – поки людство не спроможне забезпечити себе заміськими будинками.
Символами епохи є декілька споруд – хмарочосів. Най вищий будинок у світі – це «Петронас Тауерс» в Куала-Лумпур. Його висота 451,9 метра разом з 73-метровими вежами, які вінчають 88 поверхів. Хмарочоси Нью-Йорка поступаються ненабагато. Особливо вражає Емпайр Стейт Білдінг висотою 449 метрів разом з телевежею.
Рис.1.36 Вежі «Петронас» в Куала-Лумпур
Хмарочоси – це символ епохи, тому, коли літак терористів зруйнував багатоповерхові будинки Всесвітнього торгового центру, це сприймалося не тільки жахливою катастрофою, але й недобрим знаком.
Рис.1.37 Хмарочоси
Рис.1.38 Хмарочос гвинтовий. Швеція Рис.1.39 Хмарочос Тайбей. Тайвань.
Рис.1.40 Хмарочоси у містобудівництві