Руський класицизм поставив руську архітектуру другої половини XVIII століття на провідне місце в розвитку світової архітектури. Характерні принципи класицизму – однаковість, погодженість, порядок, створення ілюзії гармонії і розумності монархії, політики освітнього абсолютизму. особливостями класицизму є стоїчно-балочна тектонічна структура будинків, чітке планування, масштабність.
В період раннього класицизму (1760 – 1770) в Петербурзі були збудовані Академія мистецтв (архітектори О.Кокоринов, В. Деламот), фасади якої характеризувалися великою стриманістю декоративного убранства, введенням портиків, застосуванням доричного ордеру, і Мармуровий палац (1768 – 1785, А.Ринальді) з традиційним для палаців входом в глибині двору, з коринфським ордером на фасадах. Ознаки раннього класицизму – крупний ордер на фасадах, скромна пластика стін, членування пілястрами, півколонами.
Розквіт руської архітектури класицизму пов'язаний з творчістю видатних руських зодчих В.Баженова, М.Казакова, І.Старова, які прагнули сполучати класичні принципи античного зодчества з переробкою і розвитком руських архітектурних традицій. Автор грандіозних проектів (Каменеостровського палацу Катерини II в Петербурзі, перебудови Московського Кремля, палацового ансамблю в за московському Царицино) В.Баженов створив один з кращих архітектурних пам’ятників Москви – колишній Будинок Пашкова, в радянські часи старий будинок Бібліотеки імені Леніна.
Забудова Москви будинками нового стилю почалася з 70-х років. ЇЇ характеризують композиційна єдність, тектонічна ясність, масштабність, вільне положення будинків садибного типу на ділянці, величчя, різноманітність форм і життєстверджуючий характер архітектури, симетрія планів і фасадів, ритмічна побудова анфілади приміщень з композиційним центом – залою – головною вітальнею.
Для садиб класицизму характерна осева композиція з головним будинком, обрамленим флігелями, з парком позаду будинку. на зміну геометрично спланованим паркам XVII ст.. приходять пейзажні парки XVIIIст., такі як Павловський під Петербургом.
Забудова Москви другої половини XVIIIст. пов’язана з іменем М.Казакова. Збудовані їм Петровський палац, садиба Петровське-Алабіно, будинок Московського Сенату в Кремлі, будинок Московського університету і багато інших висунули його в ряд великих зодчих. Для всіх його будов характерно майстерне застосування ордерів, образність і чіткість композиції.
Будівництво Петербургу 70 – 90-х років XVIIIст. пов’язано з іменами І.Старова, Д.Кваренги, Ч.Камерона. В урочистих й суворих формах Таврічного палацу Старов відобразив велич Росії, яка одержала перемогу над Турцією. Видатна будівля Кварнегі – Ермітажний театр в ансамблі Зимового палацу, будинок Смольного інституту. Найбільш значимими будівлями Камерона буди: будівництво групи споруд при Катерининському палаці в Царському Селі, до якої входили «Агатові кімнати», «Холодні лазні», «Вісячи сади» і «Камеронова галерея»; інтер’єри Катериниського і Павловського палаців з характерною витонченістю прийомів обробки, запозиченої у італійської архітектури.
На останньому етапі класицизму (кінець XVIIIст. – перша третина XIXст.)створювалися єдині архітектурні ансамблі міст з широким введенням тріумфальних споруд і монументів. Так, у Петербурзі одночасно з будівництвом Казанського собору повністю перебудовувався будинок Головного адміралтейства. Створений ансамбль організував простір трьох площ: Адміралтейської, Сенатської и Палацової . Важливіше значення для міської панорами з Неви мало створення ансамблю Стрілки Василевського острову з центральним будинком – Біржею.
Завершальний етап класицизму (після Вітчизняної війни 1812р.) називають ампіром. В цей період в Москві був створений ансамбль Театральної площі з Великим театром, відновлений Московський університет, при цьому іонічний ордер колонади Казакова замінений доричним. К пізньому класицизму відноситься будинок Манежу, де конструкція стропил дозволила перекрити без опор проліт коло 45м.
Принципово змінилася житлова забудова Москви. Дворянські міські садиби поступалися місцем невеликим міським особнякам, фасади яких виносилися на красні лінії вулиць. Новим в прийомах архітектурної композиції того часу було вільне застосування форм колонади, арки, портика і їх сполучення в контрасті з великим полем гладкої, часто легко рустованої стіни; застосування форм доричного ордеру з метою створення героїчного обліку архітектури; використання світлої окраски фасадів у сполученні з білими рельєфами. По-новому використовується декоративна скульптура, яка відображає тріумфальну і героїчну тематику, - ліпні вінки, медальйони, воєнна атрибутика. Все це створювало єдину по стилю забудову в дусі патріотичного ствердження ідей державності, підйому культури руського народу.