Особливість архітектури як мистецтва полягає в створенні єдності архітектурної композиції з безлічі архітектурних форм.
Єдність архітектурного витвору досягається декількома композиційними і художніми засобами. Найпростіший засіб створення єдності - додання об’єму будинку простої геометричної форми. У складному ансамблі будинку єдність досягається супідрядністю: головному об’єму (композиційному центру) підкоряються другорядні частини будинку. Композиційними засобами є також тектоніка (художньо виявлена конструктивна будова будинку) і орієнтація (або спрямованість) частин архітектурного спорудження убік композиційного центра
Важливий засіб досягнення єдності й художньої виразності композиції в архітектурі - симетрія. Систематичними вважаються тотожні елементи форми щодо точки (центра), осі або площини симетрії. Застосовують в архітектурі й асиметрію. Засобами створення єдності в асиметричних композиціях є зорова рівновага частин по масі , фактурі, кольору й ін. Приклади композиційно цільних асиметричних споруджень - Спасо - Преображенський собор Мирожського монастиря у Пскові й житловий будинок на Смоленській площі в Москві. Роль асиметрії в композиції архітектурних форм складається у виявленні динаміки художнього зразка спорудження. У складних композиціях можуть сполучатися симетрія й асиметрія.
Різні види симетрії застосовуються в орнаментальному декорі. Орнамент – малюнок що ритмічно повторюється, заснований на симетричній композиції його елементів і виражається лінією, кольором або рельєфом.
Історично склалося кілька типів орнаментів на основі двох джерел - природних форм і геометричних фігур. Основні типи орнаментів - сітчасті, прямолінійні (стрічкові) орнаментальні смуги, кругові (кільцеві) орнаментальні композиції, центричні (розети), засновані на симетрії багатокутників, і ін. Приклади сітчастого геометричного орнаменту можна побачити в композиціях ряду металевих ґрат й огорож, плиткових покриттів підлог, у декоративному рішенні стін з візерунковою цегельною кладкою.
Стрічковий орнамент використаний у порізках карнизів античних храмів, у розписах стін давньоруських храмів. Розети різних видів симетрії застосовані, наприклад, у заповненні кесонів стель, у російських кольорових рельєфних кахлях. Орнаментальні заповнення фільонок, пілястр і панно частіше мали симетричні композиції, за винятком стилів рококо й модерн, де зустрічалися асиметричні.
На конструкціях і деталях, що несуть навантаження, характер орнаменту виявляє їхню напруженість, на несучих й особливо на елементах, що вінчають, - їхня легкість. Особливості орнаменту інтер'єрів у його камерності, добірності, більше детальному проробленню, що можна бачити на прикладі інтер'єрів Московського метрополітену.
Найважливіший композиційний засіб - пропорції: співвідношення архітектурних форм по висоті, ширині й довжині. Ці співвідношення відрізків, площ й обсягів виражаються цілими (1:2, 2:3 і т.д.)й ірраціональними (1:√2 ; 1:√3 ; 1:√5 і т.д.) числами. Приклад відносин цілих чисел - "єгипетський трикутник" - 3:4:5, застосований у пірамідах Древнього Єгипту, приклад ірраціональних відносин – «золотий перетин» - розподіл відрізка на дві нерівні частини так, щоб ціле ставилося до більшої частини, як більша частина до меншого. Наближений ряд чисел "золотого перетину" (3:5, 5:8, 8:13, 13:21 і т.ін.) названий рядом Фитббоначчи на честь італійського математика ХІІ в. Пропорції визначають домірність і гармонійність елементів архітектурних форм.
Один із засобів створення композиційної єдності - масштабність: домірність форми і її елементів стосовно людини, простору, що оточує й іншим архітектурним формам. Якщо поняття "масштаб" належить до абсолютних величин, то поняття "масштабність" визначає відносну відповідність сприйманих людиною форм архітектурного витвору розмірам людини. Будинок може бути масштабним або немасштабним як стосовно розмірів людини, так й до сусідніх будинків, до площі, на якій воно перебуває, і т.д.
Важливий засіб приведення елементів архітектурних форм до єдності - ритм (домірність, стрункість), за допомогою якого досягається необхідна домірність і виразність витвору архітектури. Ритм створюється рівномірним повторенням форм й інтервалів (елементи орнаменту, колони в храмах, вікна в сучасних житлових будинках і т.ін.) Окремим проявом ритмічної закономірності в архітектурі є модуль - величина, прийнята для вираження кратних співвідношень розмірів частин будинку або спорудження з метою їхньої координації, додання будинку, спорудженню або їхнім частинам сумірності. Як модуль вживають розмір довжини або розмір одного з елементів будинку, спорудження. У давньогрецьких храмах система модульних співвідношень полегшувала будівництво з кам'яних блоків, заготовлених заздалегідь.
У сучасній архітектурі досліджуються теоретичні й практичні проблеми розмірних відносин між антропометричними даними й середовищем, створюваним для людини. У запропонованої французьким архітектором Ле Корбюзьє системі "Модулор" , яка приводить пропорції людського тіла до "золотого перетину", зроблена спроба зв'язати будівельні розміри з людиною, установити домірність архітектури людині.
Основний модуль у країнах дії метричної системи мір дорівнює 100 мм. Цей розмір модуля є основою координації розмірів деталей у будівництві. Він служить для уніфікації елементів і забезпечує їхню взаємозамінність.
Іншими засобами художньої виразності в створенні єдності композиції є контрастні й нюансні відносини елементів форми, а також відносини рівності, або тотожності. Елементи архітектурної композиції можуть контрастно (різко) відрізнятися при зіставленні один з одним по розмірах, пропорціям, кольору фактурі й іншим характеристикам і тим самим підсилювати роль один одного за допомогою контрастного зіставлення.
Прикладом контрасту в архітектурі є колірне протиставлення додаткових кольорів ( червоний - зелений, синій - жовтий), узятих не строго за спектром, а з гармонічним сполученням проміжних додаткових, розведених ахроматичним кольором. Контрастною є колірна тріада - гама, складена із кольорів, які рівно стоять по довжині колірної діаграми.
Приклад колірного нюансу (м'якого переходу)- монохроматична гама - сполучення відтінків одного колірного тону (наприклад, світле - і темно - жовтогарячий з коричневим) або ахроматична гама ( наприклад, сполучення сірих кольорів).
Для сучасного інтер'єра характерні м'які тони, які створюються природними матеріалами, що утворять колірну гармонію по тону, світлості й насиченості кольору, з одного боку, і обсягом колірного простору - з іншої.
До художніх засобів створення композиційної єдності витворів архітектури відноситься застосування монументального, декоративного й прикладного мистецтва в архітектурі, зокрема скульптури й живопису, поєднання яких з архітектурою одержало назву синтезу мистецтв.
Синтез мистецтв у сучасній архітектурі, однак, не обмежується застосуванням живопису й скульптури. Поширюються різьблення по дереву, художньо оброблений метал (наприклад карбування), майоліка й мозаїка, гобелени в інтер'єрі.
Єдність архітектурної композиції має на увазі єдність стилю, що створюється сукупністю ознак, типових для мистецтва певного часу. Стилем в архітектурі й мистецтві прийнято називати спільність засобів і прийомів художньої виразності, перейнятих світовідчуванням пануючої ідеології суспільства. На стиль кожної епохи впливали різні фактори: ідеологічні й естетичні погляди, матеріали й техніка будівництва рівень розвитку виробництва, побутові вимоги, художні форми.
Відзначені композиційні засоби архітектурних споруджень можна розглядати як об'єктивні закономірності архітектури й людського сприйняття.