Кожна будівля складається з елементів, які за крупністю можна поділити на три групи: 1) об’ємно-планувальні елементи – крупні частини, на які можна розділити всі споруди (підвал, поверх, сходовий марш, горище тощо); 2) конструктивні елементи – частини будівель, що мають певне призначення та визначають структуру споруди (фундамент, стіни, окремі опори, перекриття, перегородки, підлога, вікна, двері тощо); 3) дрібні елементи – будівельні вироби (цегла, сходинки, плити, балки тощо), з яких збирають конструктивні елементи.
За призначенням усі конструктивні елементи підрозділяють на несучі (фундаменти, опори, стіни, перекриття) та огороджуючи (внутрішні стіни, покриття, поли, перегородки, двері), а деякі з них виконують обидві функції. Усі навантаження, що виникають у споруді, приймають на себе несучі елементи, а огороджуючи відокремлюють приміщення від зовнішнього простору.
Рис.2.8. Конструктивні елементи будинку:
1 – опорна плита фундаменту, 2 – внутрішня несуча повздовжня стіна, 3 – зовнішня несуча стіна, 4 – настил перекриття, 5 – збірний карниз, 6 – люк – вихід на дах, 7 – утеплювач покриття, 8 – цементна стяжка, 9 – сумісний дах, 10 – пароізоляція покриття, 11 – перегородка, 12 – підлога – лінолеум, 13 – перекриття міжповерхове, 14 – те ж над підвальне, 15 – гідроізоляція стіни підвалу, 16 – підлога по ґрунту, 17 – стіна підвалу.
Фундаменти – підземні частини будинку, що приймають на себе все навантаження від будівлі та зовнішніх сил (вітер, сніг тощо), та передають та розподіляють тиск на ґрунт.
Стіни – вертикальні конструкції, що виконують огороджуючи, а іноді й несучу функцію, тому їх поділяють на несучі, самонесучі та ненесучі (навісні).
Несучі стіни передають на фундамент навантаження від перекриттів та даху разом із власною вагою, самонесучі передають лише власну вагу та є огороджуючими конструкціями, ненесучі спираються не на фундамент, а на колони чи перекриття та е тільки огороджуючими конструкціями. Окремі опори (колони, стойки, стовпи) є вертикальними несучими елементами, вони сприймають навантаження від перекриттів чи інших конструктивних елементів споруд та передають це навантаження разом із власною вагою на фундамент.
Рис.2.9. Несучі (а), самонесучі (б) і нене січі навісні (в) зовнішні стіни
Перекриття – горизонтальні огородження, що поділяють внутрішній простір на поверхи, - є несучими, оскільки сприймають корисне навантаження та передають його на стіни й опори.
Надземні поверхи розділяють міжповерховими перекриттями: підвал від першого поверху – надпідвальним, верхній поверх від горища – горищним. За відсутності горища верхнє перекриття називають сумісним покриттям.
Дах – конструктивний елемент, що захищає будівлю від атмосферних опадів. Він складається з водонепроникної оболонки (покрівлі) та конструкцій що її підтримують.
Сходи – конструктивний елемент для сполучення між поверхами. Внутрішні сходи огороджують неспалимими стінами, у результаті чого утворюється приміщення, що називають сходовою кліткою.
Перегородки – вертикально огороджуючи конструкції, що поділяють приміщення. Перегородки спираються на перекриття, а внутрішні стіни – на фундамент.
Двері заповнюють дверним блоком, вікна – віконним.
Основні несучі конструкції споруди, в тому числі фундаменти, стіни, окремі опори та перекриття, що сприймають та передають навантаження, включаються у спільну роботу, створюючи єдину просторову конструктивну систему – несучій остов споруди.