Розвиток архітектурного декору привів до створення основних прийомів використання художніх засобів у будівельному мистецтві.
У Древній Греції були вироблені декоративні способи рішення конструктивних стиків і знайдені орнаментальні форми декору для посилення об'ємно-просторової й психологічної виразності архітектури.
У Древньому Римі як декоративний прийом використалася стояково-балкова система, що збагатила простоту аркових конструкцій: декоративна розкреповка антаблемента, архівольт, модульони карниза. Тонкі стовпи й нервюри, стрілчасті й зірчасті зводи в готичній архітектурі надавали будинку каркасно-кістяковий характер. Все це підкреслювало декоративну роль стіни й інших елементів будинку (круглих вікон, аркатур). При цьому надскладна декорація не порушувала ясності конструкцій.
Ренесанс, що прийшов на зміну готиці, з'єднавши строгість грецького та
добірність римського декору з досягненнями будівельної техніки готики, вніс багато нового в декоративні прийоми зодчества. Роль декоративних елементів зросла. Стіни декорують різними картушами, медальйонами, гербами. Архітектурні членування стіни відзначаються орнаментальними порізами - різьбленими рельєфними тягами.
У бароко прості й витончені прийоми декору переміняються переходом до більшої скульптурності форм.
У Росії зароджене в цегляно-білокамінній архітектурі XVІІ ст. контрастне зіставлення білих декоративних елементів з темним тлом цегельних стін у мальовничому російському бароко середини XVІІІ ст. виявилося в інтенсивності кольорових сполучень поштукатурених стін з білими й позолоченими виліпленими декоративними елементами. В інтер'єрі різьблені декоративні картуші, волюти, фігури амурів, легкі гірлянди квітів, обрамлення вікон і дверей красили, золотили або сріблили на тлі світлих стін.
Сьогодні багато декоративної роботи, що виконувалася раніше на будівництвах, перенесена на заводи, що виготовляють збірні деталі будинків. На зміну природним оздоблювальним матеріалам прийшли полімери. Стелі, наприклад, обробляють латексно-крейдовим складом, що дає дрібнозернисту шорсткувату фактуру типу "шагрень", або оклеюють паперовими шпалерами, підлоги покривають лінолеумом на тепло звукоізолюючій підоснові та ін. Індустріальним видом оздоблювальних матеріалів є паркетні дошки, мозаїчний і щитовий паркет для підлог та ін.
Усунення "мокрих" процесів у будівництві громадських й адміністративних будинків досягається використанням підвісних стель із декоративно-акустичними покриттями "акмігран", гіпсовими литими блоками, гіпсовими акустичними й азбестоцементними плитами, алюмінієвими деталями тощо.
Для декоративної обробки стін використовують панелі із застосуванням пластмас, пластмасові рейки й інші листові й плитні матеріали. Застосовують також природний камінь, дерево, метал, кераміку, скло, пластмаси й інше. Часто різноманітні фактури імітують стінові природні матеріали. Найпростішим імітаційним матеріалом є декоративна штукатурка : вапняно-піщана, теразитова, кам'яна, котру обробляють, надаючи їй різну фактуру, у тому числі набризк, відбиток, сколювання.
Декоративна штукатурка буває текстурною, що імітує, наприклад, різновид штучного мармуру (стукко). Роль штукатурки з погляду архітектурно-художньої композиції полягає в тому, щоб сховати від очей конструкцію, матеріал стін. Багатобарвна штукатурка (сграфіто) складається з декількох шарів різного кольору із частинами, що знімають послідовно, зображення, що створює рельєфні кольорові панно.
Пластику стіни можна досягти за допомогою невеликих рельєфів, розбивкою на русти з різними швами трикутного, прямокутного, закругленого перетину. Більше рельєфна пластика стіни виходить при застосуванні фільонок, що імітують заповнення каркасних конструкцій.
Пластику стіни ділять на барельєфи, що виступають менш чим на половину обсягу й незначно вилучені від глядача, і горельєфи - виступаючі більш ніж на половину обсягу пластичні елементи, вилучені від глядача. Декоративними елементами є також картуші, дошки, медальйони, щити, герби, які накладають на стіну.
При обробці приміщень важливо обмежувати кількість застосовуваних матеріалів. Крім того, сполучення матеріалів повинне бути гармонічним, щоб у будинку відбивалися кращі тектонічні й художні принципи класичного й національного зодчества.