Декоративна штукатурка, лицювальна цегла

Кам'яні оздоблювальні матеріали й елементи застосовують як оштукатуреними, так і не оштукатуреними. Оштукатурювання дозволяє одержувати поверхні з різними фактурами й кольорами, створювати рельєфні профілі, а також має функціональне призначення. Так, оштукатурені дерев'яні конструкції стають важко запалюючими; оштукатурювання цементним розчином захищає цоколі й карнизи від зволоження.

Декоративні штукатурки дають остаточну архітектурну обробку поверхні й не вимагають подальшого барвистого або фактурного покриття. Залежно від складу розчину, способу його нанесення й обробки штукатурки діляться на вапняно-піщані з наповнювачами із кварцових або штучних пісків; теразитові, виготовлені заводським способом з тонко розмолотих кольорових природних порід - мармуру, доломіту, вапняку, туфу й ін.; кам'яні, виготовлені на цементному розчині з наповнювачем із крихти дроблених гірських порід або грубозернистого піску.

Способи фактурної обробки оштукатуреної поверхні різноманітні: набризк, торцівка, начіс (штрихуванням) і ін. Пофарбовану штукатурку обробляють піскоструминним апаратом під террацо, піщаник, туф й ін.

Найбільш раціональним декоративним оздоблювальним матеріалом є лицювальна цегла. Різноманітні прийоми декоративної цегельної кладки. Декоративність створюють за рахунок малюнка швів кладки, застосування кольорової лицювальної цегли, використання орнаментальних і рельєфних мотивів. Для викладання складних рельєфів (лиштв, кутів, стовпів) застосовують лекальна або тесана цегла.

Цегельну кладку облицьовують природними й штучними кам'яними матеріалами: дрібними прислоненими або заставними плитками з бетону або кераміки. Кріплять лицювальний матеріал на розчині, за допомогою металевих анкерів, що закладають у кладку дюбелями.

Для зовнішніх облицювань застосовують камінь твердий і середньої твердості. Для внутрішніх облицювань головним критерієм при виборі каменю служать його декоративні якості, колір і малюнок.

Широко використають мармур, вапняк, сланці, керамічні плити й блоки, гіпсові плити. Кріплять їх по металевому або дерев'яному каркасу за допомогою шурупів, цвяхів і клямр. Між елементами у швах ставлять нащільники або декоративні прокладки.