Семінар – вид навчальних занять практичного характеру, спрямованих на поглиблення, розширення, деталізацію і закріплення теоретичного матеріалу. Семінарські заняття сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів, формуванню самостійності суджень, умінню відстоювати власні думки, аргументувати їх на основі наукових фактів. Вони сприяють оволодінню фундаментальними знаннями, допомагають розвивати логічне мислення, формувати переконання, оволодівати культурою толерантності, активно впливати на соціальне становлення особистості.
Семінарське заняття – форма навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію за попередньо визначеними темами. До заняття студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.
Передбачається два етапи його організації: 1) підготовка студентів до аудиторного семінарського заняття; 2) обговорення планованих питань у відведених аудиторних годинах. На першому етапі необхідно сформувати інформаційне коло дослідження за визначеним питанням. Для кращої оптимізації організаційної роботи студентам пропонується керуватися такими принципами:
1) пошук матеріалів потрібно здійснювати за чітко визначеним питанням, не зупиняючись на побічних проблемах,
2) спочатку матеріал накопичується без оцінки його значення, а потім проводиться фільтрація або відбір істотних елементів і, нарешті, виключаються зайві чи дублюючі.
При самостійній роботі студентів з підготовки до семінарських занять доводиться використовувати велику кількість літератури – як тієї, що є в списках до кожної теми, так і тієї, яку радить лектор безпосередньо під час лекції чи консультації. Тому під час вивчення історії України в студентів повинен випрацьовуватися раціонально-критичний підхід до різноманітної історичної літератури.
Слід враховувати те, що з часом деякі теоретичні матеріали стають застарілими. З іншого боку, слова, сказані десять, сто чи тисячу років тому, ще можуть мати важливе значення.
Результати пошуку фіксуються окремо у зошитах з семінарських занять. Найпоширенішою формою записів є конспект. Основну тканину конспекту становлять тези, доповнені міркуваннями й доказами. Існує декілька форм конспектування знайденого матеріалу. Перший передбачає повну і ґрунтовну відповідь з урахуванням детальних елементів, складених таблиць чи схем. Другий – тезове викладення матеріалу, коли студент фіксує скорочено визначальні позиції і думки різних науковців. Обрання певної форми визначається рівнем науково-дослідної культури студента і потребою у певному самовдосконаленні.
Економію часу при конспектуванні дає використовування різного роду скорочень, абревіатур.
Під час обговорення запланованих питань у відведених аудиторних заняттях слід користуватися встановленою культурою наукового виступу, аргументації та дискусії. Важливими елементами цього процесу є обґрунтування істинності судження, логіка і послідовність викладення матеріалу, чітке формулювання основних тез і висновків, висловлення своєї позиції тощо.