рія України в добу палеоліту (ранній кам'яний вік) належа-
ла до високорозвинених регіонів світу, а господарські досяг-
нення її населення були значними.
У добу мезоліту (середній кам'яний вік) природно-клі-
матичні умови проживання людей змінилися, важливим за-
няттям їх стало рибальство. У цей же час було винайдено
гарпуни, лук, стріли, рибальські снасті. Велике значення ма-
ли спроби приручити диких тварин, створити водні транспорт-
ні засоби (плоти, човни). В Україні мезолітичні пам'ятки дату-
ються IX — VI тис. до н. е. і зустрічаються по всій території.
неолітична революція, значення якої в історії людства важко
переоцінити. У цей час відбувається перехід до відтворюючо-
го господарства. Неоліт тривав в Україні з другої половини
VI до II тис. до н. е. Найвідомішою культурою цього періоду
була трипільська (IV — III тис. до н. е.), найменування якої
походить від с. Трипілля на Київщині. Трипільці селилися
майже на всій території сучасної України. Мали постійне
житло чотирикутної форми, будоване з дерева і глини, покри-
те соломою або очеретом. Основним заняттям трипільців було
хліборобство. Сіяли ячмінь, жито, пшеницю, просо, вирощува-
ли садово-городні культури, які сьогодні добре відомі в Україні.
Землю обробляли дерев'яною мотикою з кам'яним чи кістя-
ним наконечником, пізніше — ралом. Збіжжя жали кістяни-
ми або крем'яними серпами. Зерно мололи жорнами. Займа-
лися трипільці розведенням великої та дрібної рогатої худо-
би, а також коней та свиней. У трипільців було добре розвине-
не ремесло. Виготовляли керамічний посуд, оздоблений умі-
лими майстрами. Зародилися прядіння і ткацтво, завершилося
формування техніки обробки каменю. Трипільці вдосконалили
лук, стріли, сокиру, застосовували наземний транспорт — лижі,
віз, сани, волокушу. Худобу використовували як тяглову силу.
Трипільці були праосновою українського народу, їхні гос-
подарські здобутки ставлять трипільську культуру поруч із
шумерською, мікенською культурами, дають підставу сучасним
науковцям вважати трипільців одним із найцивілізованіших
народів неолітичної доби.
Бронзовий вік в Україні припадає на II тис. до н. е. Ви-
значальними рисами цього періоду були існування відтворю-
ючого господарства, швидкий розвиток тваринництва і орного
землеробства, виділення скотарських племен. Високим був
рівень громадського ремесла, насамперед гончарного та брон-
золиварного. Виникли місцеві центри металургії та обробки
бронзи. Обмін набув постійного та регіонального характеру.
Початком залізної доби в Україні вважають XII — VIII ст.
до н. е. Вона пов'язана з кіммерійською, скіфо-сармато-антич-
ною та ранньослов'янською культурами. Основою господарства
залишалося землеробство. Широко застосовувалися залізні
знаряддя праці. Тваринництво стало свійським, виникло пта-
хівництво. У степовій зоні розвивалося кочове скотарство.
користовувався гончарний круг. Населення України підтри-
мувало тісні контакти із стародавніми сусідніми цивілізація-
ми. У ранній залізний період в Україні виділяється декілька