Ремесла. Київська Русь славилася майстрами-ремісника-
ми та їхніми виробами. Існувало понад 60 видів ремесел. Важ-
ливою галуззю ремесла була металургія та обробка заліза. Мала
місце спеціалізація ковальської справи. Основна продукція —
сокири, серпи, коси, нараменники, лопати, ножі, цвяхи, підкови,
замки, ключі, гаки, обручі тощо. Виготовлення зброї та військо-
вої амуніції займало провідне місце.
Ливарна справа, центрами якої були Київ, Володимир, Чер-
нігів та інші міста, досягла значних успіхів, особливо після
прийняття християнства. Будівництво церков, соборів, монас-
тирів сприяло виготовленню предметів релігійного призначен-
ня, розвитку ювелірного мистецтва. Руські ремісники вироб-
ляли прикраси способом чеканки срібла і золота, волочіння
дроту, виготовлення назерні, філіграні, застосовувалась техні-
ка позолоти, оздоблення черню і т. ін.
Успішно розвивалося гончарство, широко поширене і в міс-
тах, і в селах. Вироблялася цегла — плінфа, високоякісний
будівельний матеріал, з якої будувалися собори, церкви, фор-
теці та палаци.
Високого рівня розвитку досягло склоробне виробництво,
обробка дерева, з якого робили все: вози, колеса, човни, діжки,
бодні, відра, корита, ложки, колиски, меблі та ін. Добре розви-
валися кравецтво і шевство. Та найбільший успіх мали зодчі
— будівельники, архітектори Київської Русі.
В організації ремесла визначним явищем була спеціаліза-
ція та існування корпорацій, спілок. Так, наприклад, у Києві
була спілка візників, що возили дерево з київської пристані,
корпорація тесль — "дереводілів" (так їх називає літопис). У
таких спілках могли працювати вільні майстри — ремісники
чи наймані працівники, чи навіть княжі ремісники — невільни-
ки, холопи. Є дані про те, що професійні спілки ремісників
називалися на Русі дружиною і були зародками цехів.