ним людям, які займалися торгівлею, лихварством тощо).
Форми земельної власності пройшли складну еволюцію від
вілли (земельного маєтку площею 25—100 га) до величезних
латифундій з десятками тисяч гектарів землі і на початку н. е.
трансформувалися у невеликі ділянки землі (парцели), які
надавалися колонам — землеробам, вільновідпущеним рабам
та іншим дрібним власникам на основі оренди. Право при-
ватної власності на землю гарантувалося римським законо-
давством ("Закон XII таблиць") та державою.
Сільське господарство було багатогалузевим. У Римській
державі провідна роль належала виноградарству, городницт-
ву, садівництву. Успішно розвивалося тваринництво, птахів-
ництво, вирощувалися зернові культури (пшениця, ячмінь,
просо, овес), а також технічні (льон, коноплі).
Значну роль у господарстві відігравали території, завойовані
Римом внаслідок тривалих воєн в Малій Азії, на африкан-
землі оголошувалися державними і передавалися римській
знаті, ветеранам воєн, здавалися в оренду.
Впродовж існування Стародавнього Риму сільськогоспо-
дарські знаряддя праці та агротехніка постійно вдосконалю-
валися і досягли високого рівня. В І ст. н. е. римляни вико-
ристовували не тільки косу, серп, а й жатку з широким захва-
том, колісний плуг, мінеральні добрива, водяний млин, мали
досконалу іригаційну систему зрошення полів. Успішно роз-
вивалася агротехнічна наука. У трактаті Луція Колумелла
"Про сільське господарство", в працях інших мислителів ви-
кладалися раціональні способи господарювання на землі.
Значних успіхів було досягнуто в ремеслі. Археологічні
знахідки свідчать про його високий розвиток і професійну
майстерність римських ремісників. Міські фортеці, храми,
палаци, громадські споруди, водопроводи, лазні, каналізація,
іригаційні системи вражали сучасників своєю досконалістю.
Відомими далеко за межами Римської держави були зброярі,
які виготовляли найсучаснішу зброю (мечі, шоломи, щити то-
що). Римська держава славилася будівництвом та утриман-
ням доріг (деякі з них збереглися до наших днів), які зв'язу-
вали Рим із провінціями. Успішно розвивалося суднобудуван-
ня. Високого рівня досягла технологія виплавки металів, ви-
готовлення різних предметів з міді, бронзи, заліза та благород-
них металів. Обробка каменю, граніту, мармуру, а також різьба
по них були предметом гордості римських майстрів.
Ремесло Стародавнього Риму мало географічну та галузеву
спеціалізацію. Місто Капуя було відоме виготовленням сві-
тильників, інших побутових товарів. Керамічними виробами
та вишуканим посудом славився Аррецій. У містах Падуя,
Мілан, Парма виготовляли дахівку, посуд, вовняні тканини.
Компанійські міста спеціалізувались на виробництві скла. Рим
був відомий текстильними та шкіряними товарами.
Розкопки м. Помпеї, знищеного виверженням вулкану Ве-
зувій (79 р. н. е. ), дають реальну картину ремісничого роз-
витку римської держави. У місті була велика кількість май-
стерень, в яких виготовляли вовняні тканини, лампи з бронзи
і глини, залізні та скляні вироби, різноманітні інструменти —
хірургічні, ковальські, столярні, слюсарні тощо. У Помпеї ар-
хеологи виявили ювелірні, парфумерні, скульптурні майстерні.
об'єднання майстрів-виробників за професіями. У II — III ст.
н. е. ремесло римських провінцій своєю майстерністю пере-