зацька та селянська власність зросла, значно перевищивши
передвоєнну норму (четвертина лану). Найбільше зросли гос-
подарства заможних козаків та селян, які володіли господар-
ським реманентом, худобою тощо. Насамперед такі можливості
мала сільська старшина (отаман, осавул, писар, хорунжий, війт,
сотник). Селяни ділилися на "пашенних", які обробляли зем-
лю власною робочою худобою, і "бобилів", що не мали робочої
худоби. "Бобилів" було менше 20 відсотків. За свідченнями
очевидців та багатьох джерел, українське козацьке село відзна-
чалося заможністю і добробутом населення.
Під час війни деякі монастирі були зруйновані, але вони
першими повернули свою земельну власність. Гетьман Б. Хмель-
- ——— „,„-„„. ^^„^и иі^о-ілі^іш Іі^и^^-^^ІЧІЗІІІ ІУШЛСІ^ІГІД/Л, ВИДИВ ЩОДО НИХ
ряд універсалів, пам'ятаючи їх заслуги перед православною
вірою та Україною. 16 універсалів одержав Густинський мона-
стир на Лівобережній Україні. Універсали захищали монастир
від сваволі козаків та селян, обороняли його маєтки, дарували
села, млини і т. ін. Це ж стосується Михайлівського Золото-
верхого, Печорського, Межигірського, Видубицького та інших
монастирів. Величезними маєтностями володіло світське духо-
венство. Київська митрополія була одним із найбільших земле-
власників.
В Україні залишилася значна кількість української право-
славної шляхти, яка в Речі Посполитій зазнавала утисків і
переслідувань з боку польських магнатів та адміністрації. Вона
взяла участь у визвольній війні і будівництві української
державності. Є дані, що у складі козацько-селянського війська
було 6 тис. українських шляхтичів. Б. Хмельницький вида-
вав шляхтичам оборонні універсали. Деякі з них стали ко-