викупляла дворянські звання та привілеї, поступово втрачаючи
національний український характер.
Отже, земельні відносини другої половини XVII — XVIII ст.
розвивалися під визначальним впливом економіки Росії. Зни-
щувалось землеволодіння селян, вони перетворювалися на
кріпаків. Козацька старшина добилася зрівняння з росій-
ським дворянством і поступово денаціоналізувалася. Визнач-
ний історик сучасності Михайло Брайчевський вважає, що
приєднання України до Росії зумовило "реставрацію феода-
лізму, причому в його найжорстокішій, найбрутальнішій, напів-
азіатській формі".
Аграрний розвиток західних і правобережних українських
земель у XVII — XVIII ст. характеризувався зростанням і
зміцненням феодальної власності на землю, її концентрацією
в руках магнатів. Господарство розвивалося на основі фільвар-
ково-панщинної системи, що на початок 60-х років XVIII ст.
поширилася по всій території. У західноукраїнських і право-
бережних північно-західних землях продовжувала панувати
відробіткова рента. У північно-східних районах Правобереж-
ної України еволюція йшла від особистої свободи селян до
слобід (селяни, які створювали свої господарства на вільних
землях, на 4—6 років звільнялися від повинностей), грошової,
відробіткової ренти, що свідчило про повторне закріпачення.
2. Мануфактурний період
української промисловості
Національно-визвольна революція справила значний вплив
і на розвиток української промисловості. Склалися сприятливі
умови для розвитку міст тих українських земель, що були
визволені від польсько-шляхетського володарювання. На ве-
ликі промислово-торгівельні центри перетворювалися Київ,
Ніжин, Переяслав, Прилуки, Миргород, Лубни, Чернігів, Полта-
ва, Стародуб, Новгород-Сіверський. Найбільші міста розвива-