У другій половині XVIII ст. в Україні було майже 40 цен-
тралізованих мануфактур, які виникли в текстильній галузі й
які можна вважати зародками великого капіталістичного ви-
робництва, їхнє виникнення було тісно пов'язане з військово-
господарськими потребами держави. Подібні мануфактури
з'явилися в інших галузях промисловості. У цілому XVIII ст.
— період розквіту мануфактурного виробництва в Україні.
3. Внутрішня і зовнішня торгівля. Формування
українського національного ринку
З розвитком товарного виробництва в Україні активізува-
лись економічні зв'язки між населеними пунктами, регіона-
ми і країнами. Збільшилася кількість торгів і базарів та днів
їхнього проведення. На кінець XVIII ст. на території Східної
Галичини і Північної Буковини їх діяло щорічно майже 5000,
на території Лівобережної України — 8680, Слобожанщини —
близько 2000. Сфера економічного впливу міст і містечок по-
ширювалася, втягуючи в товарно-грошові відносини й відда-
лені села та хутори. Основними товарами на них була продук-
ція переважно місцевих ремісників і селян.
Значно ширший асортимент товарів надходив на ярмарки,
їхня кількість і тривалість також збільшилися. Якщо в 1666 р.
на Лівобережжі діяло 76 ярмарків, то в кінці XVII ст. — 390,
у Слобожанщині — 271, у Галичині й Буковині — близько 120,
у Закарпатті — понад 70. У Правобережній Україні в першій
третині XVIII ст. виникло 16 ярмарків, в 40—60-ті роки —
42. Великі ярмарки збирались на Слобожанщині, Правобе-
режній Україні, Закарпатті. Вони проводилися таким чином,
що торгівля велася майже безперервно. Переїжджаючи з од-
ного ярмарку на інший, торгівці могли місяцями не бути вдо-
ма. Розвиток торгівлі гальмували зловживання властей, високі
мита й митні кордони.
Значну роль відігравали контрактові ярмарки у Львові
та Києві, що збиралися щорічно. У Львові такі ярмарки пере-
творилися на біржі, де купували, продавали, закладали, здава-
ли в оренду маєтки, укладали кредитні угоди, надавали пози-
ки. Кількість учасників становила 4000 чоловік. На Хрещен-
ський контрактовий ярмарок у Києві, що був відкритий в 1797 р.
замість ярмарку в Дубно на Волині, приїжджало 5000 чоловік.
Винятково важлива роль належала торгівлі в економічно-
му зближенні українських земель. Незважаючи на міждер-
жавні кордони, торгівля між Слобожанщиною, Лівобережжям,
Північним Причорномор'ям, Правобережною і Західною Укра-
їною ніколи не припинялася. На ярмарки до Кременчука
прибували купці як з близьких, так і віддалених місць, зокре-
ма з Катеринослава, Могилева, Пінська. Широко були представ-
лені регіони на торгах у Києві. Жоден київський ярмарок не
відбувався без слобідських, південних, кримських, подільських,
волинських, західноукраїнських та іноземних купців.
Купці з правобережних і західноукраїнських міст торгува-
ли на ярмарках Ніжина, Ромен, Стародуба, Харкова, Сум та
інших міст вином, бакалійними товарами, селянськими реміс-