Лівобережна Україна була основним постачальником зерна
на правобережний ринок. Активною була торгівля Правобе-
режної України з Запоріжжям: звідти везли сіль, рибу, зброю,
чоботи, а купували коней, волів. Із Закарпаття через Львів
надходили товари з Угорщини та інших європейських країн.
З Північної Буковини в інші українські землі гнали худобу,
вивозили хутро, вино, мед, віск, горіхи, фрукти. Основними
предметами ввозу були вироби ремесел і промислів, залізо.
Регулярними були торгові зв'язки Придніпров'я та Слобожан-
щини з Північним Причорномор'ям і Кримом.
Розвивалася також постійна торгівля, яку здійснювали
через стаціонарні заклади — крамниці, магазини, рундуки,
склади, корчми, шинки, ятки (ларки). З кінця XVIII ст. на за-
хідноукраїнських землях з'явилася аукціонна торгівля. Про-
давали і купували землі, маєтки, будинки, хатнє майно, худобу,
право на відкуп і оренду прибутків міста.
Торгівлею займалися різні прошарки населення. Але най-
більше, звичайно, купецтво, кількість якого незмінне зроста-
ла. Якщо купці займалися перепродажем товарів і притому в
значних масштабах, то торгівці часто торгували своїми виро-
бами, причому в незначній кількості. Як правило, більшість з
них спеціалізувалася на продажі певних товарів. Окрему гру-
пу торгівців становило чумацтво — торгово-візницький про-
мисел, який переважно спеціалізувався на перевезенні солі та
риби. Зародившись у попередні часи, воно у XVIII ст. пере-
живало піднесення. Валки чумаків досягали 100 і більше возів.
З розвитком торгівлі пожвавилися старі й з'явилися нові
торгові шляхи. Більшість їх перетиналися у Києві. Тут схо-
дилися і звідси розходилися дороги, що зв'язували північні та
південні, східні та західні українські землі. Через Київ велася
транзитна торгівля з країнами Західної Європи та Близького
Сходу. Густа мережа старих і нових шляхів зв'язувала між
собою міста і села, українські землі й створювала необхідні
умови для дальшого розвитку торгівлі.
Отже, упродовж XVI — XVIII ст. в Україні відбувалося фор-
мування і становлення національного ринку. Незважаючи на
те, що українські землі перебували у складі різних держав,
торгівля, обмін між різними поселеннями і регіонами посту-
пово зростали. Економічні зв'язки сприяли нівелюванню місце-
вих особливостей людей у побуті, матеріальній і духовній куль-
турі та мові, кристалізації рис, властивих для більшості україн-