У кінці XVIII ст. українські землі були вкотре поділені і
опинилися під владою Російської та Австрійської імперій, у
складі яких вони перебували впродовж XIX — на початку
XX ст. Становище українських земель на початку XIX ст. було
важким. І російські, і австрійські володарі розглядали Україну
як колоніальний сировинний придаток до промислове розви-
нутих центральних районів своєї імперії. Промисловість на
окраїнах розвивалася вкрай повільно. Панщина, кріпосне право
та інші форми експлуатації селянства гальмували розвиток
промисловості, сільського господарства та внутрішнього ринку.
У цей же час в країнах Західної Європи відбувається про-
мислова революція, яка не могла не позначитися на економі-
чному розвиткові країн Центральної та Східної Європи, в т. ч.
й України. На землях Лівобережної та Слобідської України
успішно розвивається землеробство, основою якого були дрібні
та середні поміщицькі господарства. На Правобережжі висо-
ку ефективність господарювання демонструють великі магнат-
ські маєтки, які спеціалізувалися на вирощуванні зернових,
буряків. Найуспішніше розвиваються господарства Степової
України, де більшість землі перебувала в руках українських
селян, а також колоністів-німців, сербів, болгар, євреїв, вірменів,
греків та ін. У цьому регіоні успішно розвивалося також по-
міщицьке тваринництво, особливо конярство, вівчарство. З
українських земель розпочався вивіз худоби та інших про-
дуктів сільського господарства.
Величезні прибутки поміщикам, особливо Правобережної
України, давало ґуральництво та цукроваріння, які були на той
час дуже "модним" промислом. Важливе місце у промисловості
України займало сукновиробництво, другорядне — залізороб-
на, скляна, паперова, кам'яновугільна та деякі інші галузі.
Характерною рисою господарства першої половини XIX ст.
була його раціоналізація, що свідчило про народження нової
епохи — епохи індустріалізації.
Промисловий переворот започаткував епоху індустріалі-
зації. Його перший етап відбувся у 20—40-х рр. XIX ст. Не-
зважаючи на панування кріпосництва в аграрній сфері та де-
які інші перешкоди на шляху до економічного зростання, у
першій третині XIX ст. мануфактурне виробництво досягло
значних успіхів. Зростали кількість мануфактур, число най-
маних робітників. Почали використовуватися механічні ро-
бочі машини, зросло зацікавлення поміщиків, купців у збіль-
шенні виробництва.
Промисловий переворот в Україні почався у харчовій га-
лузі промисловості. У 20-х роках з'явилися перші парові ґу-
ральні. Парова техніка прискорила виробничі процеси, збіль-
шила вихід горілки з одиниці сировини.
У цей же час виникає цукрова промисловість. Перший цук-
ровий завод збудував польський поміщик граф І. Понятов-
ський у 1824 р. в с. Трощин Канівського повіту Київської гу-
бернії. У наступному році такий же завод збудував князь О. Без-
бородько (козацького походження) у с. Макошин на Чернігів-
щині. В цукровиробництві почали використовувати машини
для подрібнення буряків, гідравлічні преси для сокодобуван-
ня, парові котли для випарювання і згущення цукробуряково-
го соку. Таких заводів у 20-х роках було небагато, але їхня по-
ява свідчила про початок промислового перевороту в Україні.
Робочі машини та механізми, які замінили ручну працю
робітників, з'явилися на текстильних мануфактурах, перш за
все суконних. Особливі успіхи мали мануфактури посаду Клин-
ці на Лівобережжі, однак парові машини в цій галузі запро-
ваджувалися повільно.
У 1823 р. в маєтку графа Воронцова у містечку Мошни на
Черкащині майстрами-кріпаками було споруджено перший на
Дніпрі пароплав, який назвали "Бджілка". Місцевий майстер
Вернигора встановив на ньому парову машину потужністю 6,5
кінських сил. З 1835 р. на Дніпрі вже діяла акціонерна па-
роплавна компанія, у власності якої було кілька потужних па-
роплавів.
Всезростаючі потреби у машинах і механізмах зумовили
появу машинобудівних заводів. Перший завод з виробництва
сільськогосподарської техніки, гідравлічних пресів, парових
——— -- - -----г-.—-——— п—— —І.Г--Г-—'' ""-"«Іще ачудував у
1841 р. український поміщик Кандиба. На час реформи 1861 р.
в українських губерніях було біля 20 машинобудівних заводів.