вували не тільки землю, але й свою волю.
Земельна реформа надала поміщику право упродовж двох
років самому визначити й оформити у т. зв. уставних грамо-
тах розміри земельних наділів селян. У цей час селяни пере-
бували у становищі "тимчасово зобов'язаних", змушені були,
як і раніше, відбувати панщину або платити оброк. У багатьох
місцевостях таке становище продовжувалося багато років.
Дворові селяни взагалі землі не отримали.
В Україні існувала численна група (майже 50%) держав-
них селян, долю яких було вирішено спеціальним законом про
поземельний устрій від 1866 р. Згідно з ним, селяни мали право
викупити свій наділ, а до того часу вони повинні були сплачу-
вати щорічний державний податок.
Разом з тим, реформа 1861 р. створила сприятливі умови
для активізації господарської діяльності, перетворила селян-
кріпаків у вільних людей. Селяни могли вільно пересуватися,
купувати і продавати рухоме і нерухоме майно, займатися
підприємництвом, торгівлею. Реформа сприяла господарсько-
му піднесенню, завершенню промислового перевороту і здій-
сненню індустріалізації.