Фактично однобічний, колоніальний характер мав і това-
рообмін. Бо імперська політика ціноутворення створювала
ситуацію, коли вартість готових російських товарів була над-
звичайно високою, в той час як ціни на українську сировину
залишалися низькими. Внаслідок цього російські виробники
готових товарів мали значно більші прибутки, ніж компанії з
видобутку вугілля та залізної руди в Україні. Так українську
економіку позбавляли потенційних прибутків і змушували
слугувати інтересам російського центру імперії.
Отже, незважаючи на надзвичайно високі темпи індустріа-
лізації в Україні, завершити її до початку першої світової війни
не вдалося. Україна, як і Російська імперія в цілому, залиша-
лася аграрно-індустріальною.
Західна Україна. У кінці XIX — на початку XX ст. в еко-
номічному житті Західної України відбуваються суттєві зру-
шення. Прискореними темпами почала розвиватися лісопиль-
на та деревообробна галузі промисловості. На початку XX ст.
Галичина експортувала щорічно 80—85 тис. вагонів лісома-
теріалів. З 90-х років XIX ст. з'явилися ознаки концентрації
виробництва, одним з виявів якого було утворення у 1892 р.
нафтового картелю. У 1905—1906 рр. виникло понад 50 акціо-
нерних компаній з видобутку нафти, найбільшими з яких бу-
ли "Галицько-карпатське товариство", "Східниця", "Галичина".
Акціонування та монополізація стали характерними й для
інших галузей промисловості. Однак переважна більшість
підприємств залишалися дрібними. На початку XX ст. на всіх
західноукраїнських землях налічувалося близько 100 фабрич-
но-заводських, переважно дрібних підприємств, де працювало
62—63 тис. робітників із 300 тис. робітників, зайнятих різни-