Залишки кріпосництва, невирішеність аграрного питання
стали причинами незатихаючої боротьби у пореформеному
селі. Особливо це проявилося в умовах першої російської ре-
волюції 1905—1907 рр. Царський уряд намагався стабілізу-
вати становище в країні шляхом перебудови земельно-аграр-
них відносин. У квітні 1906 р. головою Ради Міністрів і вод-
ночас міністром внутрішніх справ Росії було призначено ви-
датного реформатора Петра Столипіна. Був він противником
ліберального й соціалістичного рухів, прагнув змінити Росій-
ську імперію шляхом економічних і соціальних реформ, актив-
но боровся з національно-визвольними рухами, особливо укра-
їнським.