менш заможному населенню. Через матеріальну незабезпе-
ченість кооперативи не могли конкурувати з приватними тор-
гівцями, які до того ж не гребували засобами, щоб їх знищити.
Вбачаючи в кооперації опозиційну силу, державна адмініст-
рація вороже ставилась до неї. Організатори перших спожив-
чих товариств не мали практичного досвіду.
У 1890-х роках кооперативна діяльність пожвавилася, що
було пов'язано з діяльністю відомого українського кооперато-
ра, "артільного батька" М. Левитського. Завдяки його енер-
гійним зусиллям 29 вересня 1894 р. в с. Февар на Херсон-
щині утворилась перша хліборобська спілка, так звана артіль,
її члени об'єднали свої земельні ділянки, робочу худобу, рема-
нент. Спільними зусиллями вони вели господарство, а прибут-
ки розподіляли відповідно до кількості працюючих та площі
землі. Артіллю керував староста, якого обирали голосуванням.
З Херсонщини артільний рух швидко поширився на Ка-
теринославщину, Полтавщину, Чернігівщину, Київщину та До-
неччину. Проте усі ці спілки, об'єднуючи в основному 15—20
господарств, не мали значного впливу на сільське господарство
і проіснували не більше трьох років. Об'єднані у них селяни
не були підготовлені до ведення спільного господарства та
розрахунків між собою. Тому М. Левитський з 1903 р. зосере-
див основну увагу на організації ремісничих артілей у містах.
Він, зокрема, організував артілі у Єлизаветі, Одесі, Києві, Балті
Вінниці. У 1912 р. на Надніпрянщині діяло всього 2500 спо-
живчих кооперативів, тоді як у всій Російській імперії — 6700.
У 1908 р. був заснований Київський союз споживчої коо-
перації. За два перших роки існування він об'єднав 220 спо-
живчих товариств на Київщині, Поділлі, Чернігівщині. Київ-
ський союз розгорнув активну діяльність, скликав кооперативні
з'їзди і наради, став провідним осередком проти Московсько-
го союзу. Та після фінансового краху в 1913 р. його було
ліквідовано.
З початком українського кооперативного руху виникали
також кредитні товариства. Вже в 1901 р. виник перший
на українських землях Союз кредитних кооперативів у м. Бер-
дянську. У 1903 р. виник другий такий союз у Мелітополі.
Ці союзи були лише організаційно-ревізійними надбудовами
без права вести банківські операції. Проте це вже був крок
вперед, адже вони надавали практичну допомогу низовим, об'єд-