Господарство епохи середньовіччя (феодальне господарство)
характеризується перш за все пануванням приватної власності
на землю. Основний дохід, а відтак і можливість вижити, люди
отримували від землі, яка вважалася головним багатством.
Особи, які нею володіли, як правило, панували в суспільстві.
Ієрархічна структура земельної власності, що ґрунтувалася на
васальних зв'язках, призводила до протиріччя між великою
власністю на землю і дрібним селянським володінням, яке
зберігалося. Селяни знаходилися в особистій, поземельній, су-
дово-адміністративній і військово-політичній залежності від
землевласників. Домінувало натуральне господарство. Обмін
відігравав другорядну роль. Майже всі багатства суспільства
створювалися ручною працею. Знаряддя праці були примітив-
ними. Енергія вітру і рік, вугілля і деревини почала викорис-
товуватися лише в пізньому середньовіччі і спочатку дуже