менше, селянство відмовлялося здавати хліб і до липня 1920 р.
загальний план продрозверстки, що становив 153 млн пудів
хліба, було виконано лише на 10% .
Водночас із загостренням дефіциту продуктів харчування
г>слі-іла ранили півдня У країни (насамперед — Донецька За-
порізька, Катеринославська, Миколаївська та Одеська губернії)
Поволжя та Північного Кавказу охопила посуха, наслідком
чого став голод 1921 —1923 рр. Лихо зростало: у грудні 1921 р.
голодувало 12% населення України, в січні 1922 р. — 20%, а
в травні — вже 48%, тобто не менше 10 млн чол.
Становище ускладнювалося тим, що в кризових ситуаціях
більшовики визначали свою політику, виходячи з єдиного
критерію: як би не послабити власної диктатури. Тому пере-
вага в продовольчому постачанні надавалася промисловим
районам, а не голодуючим у сільській місцевості. Згуртовані
й голодні робітничі колективи були набагато небезпечніши-
ми, аніж розпорошені селяни.
Проте не до всіх селян більшовицький уряд ставився одна-
ково. Факти свідчать, що поволзьким селянам і біженцям з
Поволжя в Україні надавалася хоч якась допомога, нерідко за
рахунок України. Але про голодуючих українських селян
держава постаралася забути. Газетам було заборонено висвіт-
лювати становище у південних губерніях України (цю блока-
ду було знято лише в 1922 р.). Було опрацьовано й техніку
замовчування пануючого в Україні голоду. 4 серпня 1921 р.
Політбюро ЦК КП(б)У прийняло резолюцію, що не потребує
пояснень: "Вказати губкомам, що під час проведення кампанії
необхідно розрізняти заклик до боротьби з голодом в Росії від
боротьби з неврожаєм на Україні, де допомога місцям, що по-
страждали від неврожаю, могла бути цілком надана своїми
губернськими або повітовими засобами".
Підрахунки фахівців переконливо підтверджують, що у
1921—22 рр. хлібний дефіцит степових губерній України ста-
новив майже 25 млн пудів. У той же час до РСФСР було виве-
зено 27 млн пудів зерна. Наступного року ситуація повтори-
лася. Крім того, з осені 1922 р., незважаючи на голод, партій-
но-державне керівництво Росії зробило перші спроби експорту
хліба (з України в цей час було забрано не менше 15 млн пудів