В умовах непу довоєнного рівня досягли галузі легкої, хар-
чової промисловості, виробництво предметів споживання. Про-
те відставала більшість галузей важкої промисловості, які, так
само, як і транспорт та зв'язок, були під контролем держави.
Підсумки і значення непу досить суперечливі та неодно-
значні. Завдяки йому було відновлене господарство, зруйноване
за роки війни. Зросло промислове та сільськогосподарське
виробництво, пожвавилась торгівля і товарообмін, була знята
соціальна напруга. Але водночас з позитивними результата-
ми нова економічна політика породила безліч протиріч. Зов-
нішня торгівля стала виключно державною монополією. Всі
великі підприємства залишались у державній власності. Ста-
вала все очевиднішою невідповідність між ідеологією більшо-
виків і їхньою практикою.
У кінці 20-х років неп було відкинуто. Приводом до цього
стала чергова хлібозаготівельна криза 1927—1928 рр. На по-
чатку 1928 р. партійно-державне керівництво почало засто-
совувати "воєнно-комуністичні" адміністративні заходи щодо
селян, які не виявляли бажання продавати державі зерно за
заниженими цінами. Неп замінили командно-адміністратив-
ною системою керівництва.
3. Сталінська індустріалізація в Україні: хід,
особливості, наслідки
Незважаючи на успіхи непу, СРСР, в т.ч. й Україна, зали-
шалися аграрно-індустріальними, їхня економіка вимагала тех-
нічної і технологічної модернізації. У 20-х роках мала місце
гостра партійна дискусія про те, якими шляхами досягти світо-
вого рівня економічного розвитку. Перемогла лінія Й. Сталі-
на та його соратників, які були прихильниками авторитарних
форм управління і здійснення індустріалізації будь-якою ці-
ною і в найближчій перспективі.
Була обрана стратегія прискореного розвитку важкої про-
мисловості, основними етапами якого стали п'ятирічки. Пер-
ша п'ятирічка 1928—1933 рр., зі слів Й. Сталіна, була вико-
нана за 4 роки і 3 місяці. Насправді навіть мінімальний п'я-
тирічний план розвитку господарства був недовиконаний.
Замість мінімальних 18% зростання темпів виробництва за рік,
реальні темпи росту становили біля 16%.
Вже перший п'ятирічний план, який передбачав рекон-
струкцію та будівництво в Україні промислових підприємств,
був для неї несприйнятливим. Він ставив у привілейоване ста-
новище російський центрально-промисловий район, Ленінград
і Урал. В Україні ж прискореним темпом мали розвиватися
лише ті галузі, що забезпечували паливом та металом промис-
ловість Росії. З 61,6 млрд крб., призначених згідно з планом
першої п'ятирічки на народне господарство, Україні припада-
ло 11,3 млрд крб., тобто 18,3%, що менше від будь-якого по-
казника її питомої ваги, тоді як Росії призначалося 68%, на-
багато більше, ніж належало б. З виділеної Україні суми на
промисловість припадало 4,2 млрд крб., з них на нове бу-
дівництво лише 1,2 млрд крб. Найгіршим було те, що з суми
1,2 млрд крб. 78% призначалось на Донецько-Криворізький