дешевої робочої сили іноземних країн.
Польський уряд поділив свою країну на дві території Поль-
щу "А" і Польщу "Б". До першої входили корінні польські
землі, до другої — переважно західноукраїнські. У Польщі "А"
зосереджувалось 80% металообробної, електротехнічної, тек-
стильної, хімічної, паперової промисловості, виробництво цег-
ли, вапна й цукру. Уряд свідомо гальмував промислове будів-
ництво у Польщі "Б".
Про колоніальну відсталість галицьких земель свідчив стан
їхньої промисловості. 85% підприємств були дрібними, на кож-
ному з них працювало в середньому 20 чол. Продуктивні сили
у краї розвивалися відповідно до інтересів польської економі-
ки. Тут переважали ті галузі, що давали високі прибутки без
значних капіталовкладень, а саме: нафтодобувна, деревообробна,
харчова та деякі інші. Зберігалося ремесло. Понад 80% насе-
лення краю займалося сільськогосподарським виробництвом.
Уахідш українці зуміли організувати економічну самоооо-
рону проти іноземної експлуатації. Вже у перші повоєнні роки
було створено широку мережу споживчих, закупівельно-збу-
тових, кредитних, виробничих кооперативів. Вони були об'єд-
нані у повітові і крайові товариства, серед яких виділялися
"Народна торгівля", "Центросоюз", "Центробанк", "Маслосоюз".
Очолював українську кооперацію в Польщі Ревізійний союз
українських кооперативів.
Закупівельно-збутові кооперативи змогли організувати за-
готівлю сільськогосподарських продуктів серед своїх членів,
забезпечення їх реманентом, насінням. Селянські кооперативні
об'єднання налагодили експорт окремих видів продуктів за