Платіжна дисципліна майже відсутня; почалася повальна
бартеризація економіки. За даними на кінець 1997 р., близь-
ко 40% всієї промислової продукції реалізовувалося по бар-
теру (на початку року — 32%). В паливно-енергетичному ком-
плексі рівень бартеру досяг 45%, машинобудуванні — 48%, ви-
робництві будматеріалів — 58%, цукровій промисловості —
62%. В шинній і нафтохімічній промисловості бартер став
практично єдиним засобом розрахунків. На сьогодні гроши-
ма оплачується трохи більше третини всієї продукції.
Головна причина переходу українських підприємств на
бартер — плачевний стан їх обігових засобів і особливо гостра
нестача готівки. З іншого боку, підприємства не могли попов-
нювати свої обігові засоби за рахунок кредиту, так як ставки
були непосильними для більшості з них. В результаті частка
кредитів у фінансуванні інвестицій скоротилася з 49% ВВП у
1992 р. до 5% в 1996. Значно сприяє бартеризації і діюча по-
даткова система. Вона змушує підприємців, які, в принципі, ма-
ють можливість розрахуватися "живими" грошима, йти на
здійснення товарообмінних операцій, бо тільки так вони мо-
жуть послабити дію податкового пресу.
Криза істотно вплинула на інвестиційну сферу, що прояв-
ляється в падінні норм прибутків, зниженні національного
доходу. За підрахунками експертів, для нормального розвит-
ку української економіки потрібно 40—50 млрд дол. Таких
засобів в уряду немає, тому основний розрахунок робиться на
притік іноземних інвестицій. Однак з моменту проголошення
незалежності країни, потреби в капіталовкладеннях істотно
перевищують пропозицію. За цей час в Україну прийшло всього
близько 3 млрд. дол. інвестицій, тоді як у Польщу, для при-