ня майнової та соціальної диференціації; формування вели-
ких капіталів і розвиток розширеного відтворення; перетво-
рення феодальної земельної власності на об'єкт купівлі-про-
дажу; використання найманої робочої сили тощо.
Значну роль у занепаді феодального господарства та станов-
ленні індустріального суспільства відіграло мануфактурне
виробництво. Оскільки від ролі мануфактури в економічній
структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство XVI
— XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурне.
Мануфактура — підприємство, засноване на ремісничій
техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія
промисловості, що історично передувала великому машинно-
му виробництву. Існували два типи мануфактур — розсіяна
(децентралізована) та централізована.
Розсіяна мануфактура, що розвивалася в основному в XVI
— першій половині XVII ст. , ґрунтувалася на сільських про-
мислах і дрібному ремеслі. Робітники при даному типі вироб-
ництва, не дивлячись на їхню просторову відособленість, були
пов'язані поділом праці: одні робили з сировини напівфабри-
кат, інші доводили його до необхідної кондиції.
Централізована мануфактура характеризувалася тери-
торіальною єдністю виробництва і утвердилася в другій поло-
вині XVII ст.
Мануфактури виникали в тих галузях, де рівень спеціалі-
зації та технічного розвитку створював умови для реоргані-
зації виробництва. Такі умови в XVI ст. були в сукняному
виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні. Од-
ночасно в промисловості зберігалося ремесло і дрібне товарне