статусу могла володіти і вільно розпоряджатися землею. Збе-
рігалися рентні відносини, утверджувалися такі форми вза-
ємовідносин як оренда та найм. Відносно невисокий еконо-
мічний потенціал Франції, пасивність буржуазії зумовили
відставання країни у колоніальній експансії та зовнішній
торгівлі.
З половини XVIII ст. занепадає військова могутність Фран-
ції. Було втрачено ряд володінь у Європі, частину територій в
Америці та Індії. Проте важливішими були ознаки внутріш-
нього занепаду держави. Король Людовік XV не відзначався
/
Та ОЄЗВ1ДПОВ1-
дальний. Своєю марнотратністю він знищив державну скарб-
ницю. Лише у 1751 р. на утримання королівського двору,
численні банкети, лови тощо було витрачено 60 млн ліврів, що
становило четверту частину річного прибутку держави. Коро-
ля наслідувала французька аристократія та духовенство —
привілейовані стани суспільства. Внаслідок цього зростав по-
датковий тягар, який падав на плечі третього стану — селян,
ремісників, купців, банкірів. Небачених розмірів досягнув дер-
жавний борг. Все це, а також безперервні війни, негативно
вплинуло на економічне життя, компрометувало владу в очах
суспільства.
У середині XVIII ст. Франція опинилася на межі економі-
чного банкрутства. У цей же час загострюються соціальні су-
перечності. Велике невдоволення існуючими порядками став
проявляти третій стан, домагаючись, за прикладом Англії, зрів-
няння у правах з привілейованими станами. Поступово це
невдоволення вилилося у революцію (1789—1794 рр.).
Внаслідок цієї революції відбулися радикальні зміни у
Франції. Вона суттєво вплинула на економічне життя в країні.
Було ліквідовано середньовічні порядки — феодальні привілеї,
селянські повинності, інші особисті примуси селян, а також їхні
борги феодалам. Підлягали знесенню: данина, чинші, феодальні