Після завершення промислового перевороту розвинуті краї-
ни світу вступають в добу індустріалізації. Вона характери-
зується структурними змінами в господарстві окремих країн.
На основі науково-технічних і технологічних винаходів вини-
кають нові галузі виробництва, модернізуються старі. Збіль-
шується доля промислових підприємств у виробництві вало-
вого національного продукту (ВНП) і національного доходу
(НД). Під час індустріалізації відбувається концентрація вироб-
ництва та капітальні зміни в організації й управлінні вироб-
ництвом — виникають монополії, акціонерні товариства. У кін-
ці XIX — на початку XX ст. завершується формування світо-
вого ринку, разом з тим поглиблюється нерівномірність у роз-
витку окремих країн, загострюються міждержавні суперечності.
1. Прогрес науки, техніки і технології виробни-
цтва в останній третині XIX ст.
Індустріалізація в розвинутих країнах відбувалася на ос-
нові науково-технічної революції. Відкриття в галузі мате-
матики, фізики, хімії, інших наук сприяли технічному прогре-
сові, створенню оригінальних машин, механізмів, приладів, які
масово запроваджувалися у виробництво. Найважливішим
винаходом останньої третини XIX ст. було створення техніч-
ної лінії з виробництва, передачі і споживання електричної
енергії. Це стало можливим після винаходу динамомашини
(В. Сіменс — Німеччина, 1867 р.), генератора електричного
струму (Т. Едісон — США, 1883 р.), трансформатора для пе-
редачі електричного струму на відстань (1891), електродвигу-
на. Розпочалася електрифікація виробництва, транспорту і по-
буту. Парова енергія стала витіснятися електричною. Були ви-
найдені електрична плавильна піч (1877), електричне зварю-
вання металів (1887), електрична залізниця — трамвай (1879),
електрична лампа (1886) та багато інших винаходів.
У 80—УО-х роках було відкрито І вдосконалено викори-
стання інших видів енергії. Серед них виділяються винаходи
двигунів внутрішнього згоряння — карбюраторного (Н. Отто,
Німеччина, 1887 р.) та дизельного (Р. Дизель — Німеччина,