Легка та харчова галузі промисловості переходять на ви-
робництво стандартизованої продукції, чого не було ще в інших
країнах. У США вперше отримало розвиток масове серійне
виробництво, при якому застосовувались раціональні методи
організації виробництва. Поточний, конвейєрний метод впер-
ше було запроваджено на автозаводі Г. Форда у 1913 р. і отри-
мано вражаючі результати: монтаж магнето для автомобіль-
ного двигуна замість 20 хв зайняв всього 5. Раціоналізація
виробництва сприяла небаченому росту продуктивності праці.
У кінці XIX — на початку XX ст. відбулися якісно нові
зміни в управлінні виробництвом, викликані ростом концен-
трації виробництва і централізації капіталу. Почали виника-
ти акціонерні товариства, монополістичні об'єднання. Перші
і ще у чи—Іи-А рок-ал.. <^диа а наиОІЛЬШИХ
— "Стандарт-ойл Компані" — була створена Дж. Рокфелле-
ром у 1872 р. Згодом вона приєднала ще 14 компаній з ви-
добутку та переробки нафти. У 1882 р. була реорганізована у
трест і монополізувала виробництво понад 90% очищеної на-
фти у країні. На початку XX ст. у США було близько 800
трестів, у які входило понад 5 тис. підприємств з капіталом у
7 млрд доларів. Монополізація сприяла ефективнішому управлін-
ню виробництвом, однак поступово монополії зосередили у сво-
їх руках велику економічну владу. Уряд США був змушений при-
ймати антимонопольні закони, втручатися в економічні процеси.
Німеччина. Індустріалізація кінця XIX — початку XX ст.
вивела Німеччину на друге місце у світі (після США) та пер-
ше місце у Європі. Цьому сприяло ряд факторів, серед яких
найголовнішим можна вважати перемогу у франко-прусській
війні 1870—1871 рр. Після завершення війни відбулося об'єд-
нання Німеччини навколо Пруссії, консолідація німецької нації.
Було ліквідовано політичну роздрібненість, митні бар'єри, сфор-
мувалася єдина грошово-фінансова система, прийнята загально-
державна система міри і ваги, залізничного і поштового права.
Все це сприяло розвитку єдиного внутрішнього ринку країни.
Перемога над Францією, аннексія Ельзасу та Лотарінгії
(промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5
млрд франків сприяли економічному зростанню Німеччини.
Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово вини-
кають нові заводи і фабрики.
Як і в США, економічному піднесенню Німеччини сприяв
фактор часу. Внаслідок запізнення промислового перевороту
та індустріалізації у промисловості запроваджувалися най-
новіші науково-технічні досягнення. Інженерно-технічна дум-
ка Німеччини в кінці XIX — на початку XX ст. за кількістю
та якістю впроваджень та нових розробок поступалася лише
американській.
Особливістю індустріалізації у Німеччині було те, що при-
скорений розвиток промисловості, особливо важкої, був спрямо-
ваний у мілітарне русло. Державні замовлення на зброю, боєпри-
паси у значній мірі зумовили ріст галузей важкої індустрії.
Велике залізничне будівництво (у 1870—1875 рр. щоріч-
но вводилося 1500—2000 км шляхів) стимулювало розвиток
металургії, добувної промисловості. Німецька металургія по-
ступалася лише американській, важлива роль належала ма-
шинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього
згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості:
хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.
У процесі індустріалізації змінилася структура господар-
ства Німеччини: промисловість почала домінувати в еконо-
мічній системі країни. Німеччина напередодні першої світо-
вої війни стала індустріально-аграрною, частка населення, зай-
нятого у промисловості, складала майже 50% від загального
числа працюючих. Темпи економічного зростання були най-
вищими у Європі.
Сповільненими темпами розвивалася галузь легкої промис-
ловості, її відставання пояснюється відсутністю достатньої
сировинної бази, високими цінами та низькою закупівельною
спроможністю населення. Крім того, заробітна плата у Німеч-
чині була нижчою, ніж у Франції та Англії.
Монополізація економіки Німеччини теж мала свої особ-
ливості. На відміну від США процес монополізації відбувався
тут на основі картелів та синдикатів. Найбільше їх виникло у
вугільній, хімічній, електротехнічній, суднобудівній та вій-
ськовій галузях промисловості. Напередодні першої світової
війни у Німеччині було близько 600 монополістичних об'єд-
нань. Небаченої економічної сили досягли Рейнсько-Вест-
фальський вугільний синдикат, Фарбеніндустрі та деякі інші.
Незначна кількість колоніальних володінь примушувала
німецьких підприємців підвищувати продуктивність праці,
знижувати собівартість продукції, добиватися високої її якості,
щоб перемагати на світовому ринку товарів. Відсутність ринків
сировини і збуту зумовили агресивність Німеччини.
3. Основні фактори промислового відставання
Англії та Франції
Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали зни-
жуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний про-
цес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив
виникнення нових центрів промислового виробництва. Анг-
лійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту.
Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі
за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.
^ —^„^^^ и^ітцгиіч.іи оі^^ісігхяппл лягли чуло ПОСТуПОВе
фізичне і моральне старіння виробничої бази британської
промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані
ще в кінці XVIII — першій половині XIX ст. і оснащені ма-
шинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони
неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої
якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефек-
тивнішій виробничій основі, створеній науково-технічним про-
цесом останньої третини XIX ст.
Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай
необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вима-
гала додаткових капіталовкладень. Англійські підприємці та
банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в
колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої
сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був
бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній
сировині — нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.
Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбу-
валися структурні зміни. Як і в СИТА та Німеччині, в Англії
високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості,
особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони ви-
передили традиційно розвинені галузі — видобуток вугілля,
виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської
промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.
Процес монополізації промисловості в Англії проходив по-
вільніше, ніж в США та Німеччині, тут тривалий час зберіга-
лися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал
випереджував промисловий за темпами концентрації і цент-
ралізації. Напередодні першої світової війни 27 великих бан-
ків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал
Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку
XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.
Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу —
будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські
монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важ-
ливого механізму переливання капіталів і технологій, будува-
ли транспортні комунікації, створювали соціальні інституції,
готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.
Незважаючи на окремі випадки (спроба задушити розви-
ток індійської текстильної промисловості), політика Англії
ЩОДО ЗаЛеЖНИХ Країн снринла Ілпоиту схх<_>піл«.і-іііиі.і^ ^і^»л„„
ленню, формуванню сучасної макроцивілізації взагалі.
Франція. Впродовж XIX ст. Франція займала друге місце
у світі за рівнем промислового виробництва, поступаючись
лише Англії. Однак в кінці XIX ст. вона опинилася на чет-
вертому місці.