ретворила Єгипет у могутню централізовану державу, квіту-
чий оазис світу. Згодом стародавні єгиптяни навчилися ви-
плавляти бронзові вироби, виробляти тонке лляне полотно, при-
краси з золота і срібла. Особливо високого рівня розвитку
досягли обробка каменю і будівельна справа, свідченням чого
є єгипетські піраміди, інші архітектурні пам'ятки, які зберег-
лися до наших днів.
Оскільки на півночі Єгипту переважало тваринництво, а на
півдні землеробство, то між цими регіонами велася жвава тор-
гівля. Згодом у торгівлю з Єгиптом були залучені сусідні
держави та народи. Єгипетські купці торгували зерном, золо-
том, сріблом, міддю, оловом, шкурами, слоновою кісткою, дере-
виною. У країні існували невільничі ринки, де вільно купува-
ли і продавали рабів.
До країн східного рабства, а саме так називають історики
країни Стародавнього Сходу, належали також державні утво-
рення Межиріччя (Месопотамії). У долинах рік Тигр і Євфрат
місцеві жителі успішно займалися землеробством, споруджу-
вали греблі, канали, інші іригаційні споруди. Найпоширеніши-
ми сільськогосподарськими культурами тут були ячмінь, про-
со, льон, горох, цибуля, часник, огірки, виноград, яблуні. Зрос-
тання сільськогосподарського виробництва стимулювало роз-
виток ремесел і торгівлі. З ремісничих професій поширеними
були каменярі, теслярі, ковалі, металурги, пекарі. У часи існу-
вання могутнього централізованого Вавилонського царства
значного розвитку набула зовнішня та внутрішня торгівля.
Вавилонські купці вивозили фініки, інжир, зерно, вовну, реміс-
ничі вироби, а ввозили рабів, предмети розкоші, ліс, метали,
камінь. Як свідчить кодекс законів царя Хаммурапі, у Вави-
лонському царстві існувало лихварство.
землеробство високого рівня, а також тваринництво були
основними видами господарської діяльності в Стародавньому
Китаї та Індії. У долинах рік Інд і Ганг в Індії та Хуанхе і
Янцзи у Китаї зрошувальне землеробство зародилося вже у