ДО ВИКОНАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ПРАКТИЧНОГО ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ І ПРАВОВОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ”
Індивідуальний підхід в педагогіці вищої школи – це не примха, а необхідність. Виконання індивідуальних завдань – це один із елементів індивідуалізації навчання та виховання у вищій школі, що має за мету підвищити якість засвоєння студентами програми курсу. Поглибити знання студента, навчити його мислити по-сучасному, мислити оригінально, нестандартно, самостійно, творчо – на це спрямована індивідуальна робота зі студентами.
“Історія політичної і правової думки в Україні” – складний теоретичний курс. Особливості курсу детермінують відповідні методичні прийоми. Одним з методів активізації творчого мислення студентів є індивідуальні завдання. Творчі індивідуальні завдання в курсі “Історія політичної і правової думки в Україні” спрямовані не на розв’язання конкретної задачі, однозначну відповідь на поставлене питання, а на міркування, роздуми, співставлення позицій, точок зору.
Індивідуальність реалізується тут у суб'єктивному, особистісному підході до проблеми. Студентам задається така освітня установка: «Не шукайте готових відповідей, спробуйте висловити свій погляд й аргументувати його: по-перше, своїми знаннями права, по-друге, своїм особистим досвідом». Знання, набуті через суб'єктивний досвід (нехай навіть ідеально, теоретично) надійніше асимілюються у свідомості.
Застосування індивідуальних творчих завдань має різноманітний характер і методичні технології (від індивідуальних дослідницьких проектів, есе на одну з тем на вибір до конкретних питань-вправ).
Самостійна робота є важливою формою навчання у вищій школі – завдяки їй студент може поповнити та поглибити знання, добуті під безпосереднім керівництвом викладача на лекціях та семінарах, практичних заняттях тощо.
З курсу “Історія політичної і правової думки в Україні” на самостійне опрацювання студенту виносяться такі види робіт як: написання рефератів, есе, написання рецензій на наукову статтю, самостійне опрацювання монографічної літератури та статей у фахових виданнях, розробка тестових завдань тощо.
Написання реферату доцільно розпочати з вивчення необхідної літератури. Опрацьовуючи її, робіть виписки, занотовуйте найважливіші ідеї. Далі виділіть той аспект, який буде висвітлено в рефераті. Складіть план реферату. У вступі наголосіть на актуальності обраної для реферату проблеми, дайте короткий огляд джерельної бази, визначтеся з методологічними підходами. Далі висвітлюйте питання плану. В кінці кожного пункту робіть невеликі узагальнення. У висновках до реферату мають звучати вузлові положення та ідеї, що є у змісті реферату. Додайте список літератури. Він має включати 10 – 15 джерел. Не забувайте про нормативно-правові акти, якщо вони потрібні для висвітлення теми. Загальний обсяг реферату не повинен перевищувати 15 – 20 сторінок друкованого тексту.
Самостійна робота над монографічною літературою та науковими статтями – необхідний вид навчальної діяльності студента.
Для якісної вищої освіти мало опрацювання навчальних підручників та посібників, необхідно додатково працювати з додатковою літературою. Із переліку додаткової літератури до теми заняття виберіть собі кілька доступних вам статей – звертайтесь до відомих фахових видань, які, як правило, є в бібліотеці. перечитайте виділіть провідні ідеї, занотуйте, зробіть виписки цитат, окремих сторінок тощо – їх можна використати при відповідях на заняттях, при написанні есе, рефератів, виступів на наукових конференціях тощо. Чимало корисної наукової політико-правової літератури є в Internet, а тому звернення до нього і робота в ньому – це одне із джерел добротної поінформованості студента. Перечитавши чергове джерело, оцініть провідні ідеї, проаналізуйте, порівняйте – просто перечитувати і переказувати не бажано, це малопродуктивний підхід.