АЛФАВІТНИЙ ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК ТА НАЗВИ ПРАЦЬ АВТОРІВ, У ЯКИХ ВИКЛАДЕНО ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ КОНЦЕПЦІЇ

 

Андрузький Георгій(1827 – ?) – член українсько­го таємного Кирило-Мефодіївського товариства. Автор «Начерків конституції республіки». Прибічник ідеї слов'янської федерації.

Антонович Володимир Боніфатієвич(1834 – 1908) – професор Київського університету, сповідував ідеї романтичного народництва, пізніше – демократич­ні державно-правові погляди.

Бандера Степан(1909 – 1959)– один з провідників організації українських націоналістів.

Бачинський Юліан Олександрович(1870 – 1940) – український вчений і політичний діяч, автор теорії української незалежної держави. Основна праця – «Україна irredenta».

Борисов Андрій Іванович (1798 – 1854), Борисов Петро Іванович (1800 – 1854) – члени таємної організації товариства об'єднаних слов'ян – сповідували ідею федеративного об'єднання слов'янських народів.

Бочковський Ольгерд (1884 – 1939) – український вчений-націолог, професор Української Господарської Академії в Подєбрадах, автор державно-правової кон­цепції націоналістичного спрямування. Автор прць: «Боротьба народів за національне визволення», «Вступ до націології» та ін.

Винниченко Володимир Кирилович (1880 – 1951) – український письменник, громадський і політичний діяч. Очолював Генеральний секретаріат Української Центральної Ради. Попервах уважав себе прибічником «російсько-українського комуністичного табору», згодом перейнявся ідеєю незалежної України. Один з авторів проекту Конституції України, Універсалів, «Відродження нації», «Заповіт борцям за визволення», «Конкордизм».

Вишенський Іван (між 1545 – 1550 – після 1620) – ук­раїнський мислитель, чернець-аскет. Пропонував суспіль­ний ідеал, основними аспектами якого були рівність, сво­бода людини і народу.

Вишинський Андрій Януарович (1883 – 1954) – один з теоретиків комуністичної державно-правової доктрини

Гессен Володимир Матвійович (1868 – 1920) – вітчизняний і російський юристі політичний діяч. Автор книг «Теорія правової держави», «Відродження природного права», «про вічний мир» та ін.

Горбачевський Іван Іванович(1800 – 1869) — член товариства об'єднаних слов'ян у Новоград-Волинському. Пропагував ідею слов'янської федерації.

Громницький Петро Федорович(1803 – 1851) – співучасник това­риства об'єднаних слов'ян. Пропагував ідею суспільного переустрою на засадах об'єднання слов'янських народів у федеративний союз.

Грушевський Михайло Сергійович(1866 – 1934) – український вчений, професор Київського університету, голова Центральної Ради України. Державно-правові пог­ляди викладено у творах: «Освобождение России и укра­инский вопрос», «Якої ми хочемо автономії та федерації», «Хто такі українці і чого вони хочуть?», «На порозі нової України» та ін. Прибічник федерального устрою Росії, а згодом — незалежності України.

Данило Заточник(XII – XIII ст.)– автор «Моління». Пропонував укріпити державу, провадив ідею компетен­тності правління.

Десницький Семен Юхимович(1740 – 1789) – російський просвітитель, професор права Московського університету. Походження держави пов'язував із виник­ненням сім'ї та приватної власності. У 1768 р. надіслав Катерині II «Подання про заснування законодавчої, судо­вої та каральної влади Російської імперії» з пропозиція­ми державних реформ.

Дністрянський Станіслав Северинович (1870 – 1935) – професор Львівського університету, ректор Українського Вільного університету, академік Української Академії наук, автор ряду проектів конституцій. Автор праць «Україна», «Нова держава», «Самовизначення народів», «Загальна наука права й політики» та ін.

Донцов Дмитро Іванович (1883 – 1973) – український політичний діяч, автор теорії української держави, побудованої на засадах націоналізму. Основні ідеї вчення викладені в роботах «Підстави нашої політики», «Націоналізм», «Дух нашої давнини».

Драгоманов Михайло Петрович (1841 – 1895) – український історик, організатор «Київської громади». Розробив концепцію суспільства, що ґрунтувалася на ідеї асоціації гармонійно розвинених особистостей. Пропонував новий державний устрій на умовах федералізму з максимальною децентралізацією влади. Автор праць: «Чудацькі думки про українську національну справу», «Що таке українофільство?» та ін.

Дрогобич (Котермак) Юрій (1450 – 1494) – український мислитель, доктор філософії Болонського універ­ситету, обстоював ідею зміцнення монархічної влади, її
зверхності над церковною владою.

Іларіон(XI ст.) – перший київський митрополит часів Ярослава Мудрого (бл. 978—1054), автор «Слова про закон і благодать». Виборював ідеї посилення Київської Русі, пропонував розглядати слов'янські народи в кон­тексті світової історії.

Капніст Василь Васильович(1758 – 1823) – українсь­кий драматург і поет, представник Просвітництва, опіку­вався проблемами вдосконалення суспільного ладу.

Кістяківський Богдан Олександрович (1868 – 1920) — академік Української академії наук, декан юри­дичного факультету Київського університету. Держав­но-правова концепція вченого викладена в роботах «Соціальні науки і право», «Держава правова і соціалістична», «Право як соціальне явище» та ін.

Кирило Туровський (поч. XII ст.) – єпископ міс­та Турова. Обстоював єдність світської та духовної влади, пропагував ідею «одного володаря», закликав до єднання Русі. Автор «Кирила-ченця притчі про людську душу, і про тіло, і про порушення Божої заповіді, і про Страшний Суд, і про муки», «Повісті про сліпого й куль­гавого» та ін.

Ковалевський Максим Максимович (1851 – 1916) – вітчизняний історик і політичний діяч ліберального напрямку, представник російської школи соціології права. Одна з ос­новних наукових праць – «Загальне вчення про право». Виступив проти революції, за мирне проведення реформ при збереженні основ самодержавного ладу.

Козачинський Михайло (1699 – 1755) – префект Києво-Могилянської академії, державно-правові погляди викладені в роботі «Громадська політика».

Козельський Яків Павлович (бл. 1728 – після 1793) – представник української і російської Просвіти. Державно-правове вчення побудував на основі природ­но-правових поглядів та теорії суспільного договору просвітників Західної Європи.

Коновалець Євген (1891 – 1938) – засновник і провідник організації українських націоналістів, виборював ідею незалежної держави, офіційною ідеологією якої є націоналізм.

Косіор Станіслав Вікентійович(1889 – 1939) – один з керівників комуністичної партії України, апологет державно-правового вчення більшовизму.

Костомаров Микола Іванович(1817 – 1885) – український вчений, член Кирило-Мефодіївського товариства, автор праць: «Думки про федеративний принцип у старій Русі», «Дві руські народності», «Книги буття українського народу» та ін. Пропагував ідею слов'янської федерації.

Котляревський Сергій Андрійович(1873 – 1939)–історик, правознавець, політичний діяч, видатний теоретик правової держави. Автор праць: «Влада і право. Проблема правової держави», «Конституційна держава. Досвід політико-морфологічного огляду», «Правова держава і зовнішня політика», «Війна та демократія» та ін.

Кравчук Леонід Макарович(1934 р.н.) – перший Президент України після здобуття нею незалежності у 1991 році (1991 – 1994), Голова Верховної Ради України у 1990 – 1991 роках, Народний депутат України у 1990 – 1991 та 1994 – 2006 роках, Герой України (2001).

Кульчицький Володимир Семенович(1919 – 2009) — український правознавець-історик держави і права, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, член-кореспондент Академії правових наук України, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка. Автор численних досліджень з історії держави і права України. Досліджував історію держави і права України, зокрема західноукраїнських земель. Автор близько 500 наукових і науково-популярних праць, зокрема більше 20 колективних монографій і 10 вузівських підручників. Основні праці: «Торжество історичної справедливості», «Юридична наука і освіта на Україні», «Історія держави і права України. Академічний курс у 2-х томах», «Західно-Українська Народна республіка 1918 – 1923. Історія».

Кучма Леонід Данилович(1938 р.н.) – український політик, прем'єр-міністр України з 13 жовтня 1992 по 21 вересня 1993, другий президент України (19 липня 1994 – 23 січня 2005).