Судові справи розглядались на зборах вільних людей сотні під головуванням виборного судді – тунгіна. Вироки виносили виборні засідателі – рахінбурги.

Основним джерелом права були звичаї і так звані варварські правди – записи, в основному, звичаєвого права германських племен. Такі записи появилися в кінці V – на початку VІ ст. у багатьох племен, вони були офіційними або приватними збірниками звичаїв даного племені, які застосовувались у судовій практиці. Часто такі звичаї доповнювались королівськими актами.

Найдавнішим збірником права основного племені франків, які заснували у Галлії Франкську державу – салічних франків – була Салічна правда (Lex Salica). Припускається, що збірник був записаний за часів правління Хлодвіга між 508 і 511 рр. Налічував 65 артикулів. Потім він неодноразово доповнювався і частково мінявся при наступних королях. Збереглись тексти часів Піпіна Короткого і Карла Великого.

Ще одним джерелом права були правові акти королів – закони, що називалися капітуляріями.

Капітулярії за змістом поділялися на світські, церковні і змішані.

З точки зору територіальної дії вони поділялись на “місцеві” – що доповнювали або міняли право конкретного племені та загальнодержавні.

До інших джерел права відносились індивідуальні правові акти, що стосувалися конкретних осіб чи організацій – рескрипти, декрети. Вони поділялись на королівські і приватні.

З VІ ст. у державі франків (за прикладом Риму) стали складатися збірники зразків документів, які слід було складати при веденні різних справ – своєрідні формули (formulae).