Семінарське заняття
План семінарського заняття
1. Предмет і завдання курсу історії держави і права зарубіжних країн.
2. Значення історії держави і права як науки та її місце в системі юридичних дисциплін.
3. Джерела та періодизація держави і права зарубіжних країн.
4. Виникнення держави і права. Характерні риси рабовласницької держави і права.
Основним завданням семінару є вивчення характерних рис держави та права. Держава – це організація політичної влади, система органів управління, за допомогою яких здійснюється управління в інтересах усього суспільства чи певної його частини. Право – це система загальнообов’язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою
Історія держави і права зарубіжних країн – це наука, яка вивчає загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права різних країн в процесі їх конкретно-історичного розвитку.
Головне призначення ІДПЗК – надати глибоке розуміння сучасних державних і правотворчих процесів, які відбуваються в Україні та інших державах світу. Сформувати вміння прогнозувати тенденції їх розвитку на сьогодні і на майбутнє.
Готуючись до семінарських занять необхідно звернути увагу на те, що в системі юридичних наук історія держави і права зарубіжних країн відіграє провідну роль, оскільки за її допомогою можна дослідити історичний шлях виникнення та розвитку держави і права.
Самостійна робота
1. Наука історії держави і права зарубіжних країн.
2. Історико-правові школи вивчення історії держави права зарубіжних країн у Західній Європі та США, у Німеччині (Г. Пухта, Ф. Савиньї), Франції (Е. Лабуле, Р. Дарест), Англії (Г. Мен, Г. Спенсер), США (Г. Дж. Берман).
3. Методологія дослідження історії держави і права зарубіжних країн. Періодизація історії держави і права.
4. Східна та західна традиції права.
Наука історії держави і права зарубіжних країн (всезагальна історія держави і права, всезагальна історія права, історія права, історія права та політичних інститутів і т.д.) має власну історію. Як самостійна галузь наукового знання вона виникла на рубежі ХVІІ-XIX ст.ст. у Німеччині, де представники історичної школи права (Г. Пухта, Ф. Савіньї та ін.) досліджували переважно історію римського та національного німецького права. Потім з'являються роботи з ширшим залученням різних країн та історичних епох (Е.Лабуле і Р.Дареста – у Франції, Г.Мен і Г.Спенсер – в Англії, А.Пост – в Німеччині, П.Г.Виноградов та М.І. Карєєв – у Росії та ін.).
Поширення у другій пол. ХІХ – поч. ХХ ст. історико-порівняльного методу сприяло вивченню історії держави і права в контекст економічних та соціальних відносин. У західній літературі з питань історії держави і права в даний період був накопичений та узагальнений великий фактичний матеріал. Видається ряд фундаментальних праць, серед яких: багатотомна «Історія права» (1918) німецьких вчених Й.Колера та Л.Вегнера; «Панорама правових систем» (1928) та "Історія права" (1924) американських істориків права Д.Вігмора та І. Сігеля.
Після II світової війни ряд праць по історії права та політичних інститутів опублікували французькі вчені Ж.Еллюль, Р.Моньє, Ж.Імбер, Ф.Гаррісон та ін.
Розвиток історико-правових досліджень сприяв введенню в ряді університетів Західної Європи та США спеціальних курсів по історії національного, а також іноземного права або ж по історії права та політичних інститутів.
Методологія(методи дослідження ІДПЗК) – це сукупність методів, прийомів, процедур пізнавальної діяльності, а також загальні принципи підходу до навчання, дослідженню певного предмету тою чи іншою наукою.
Розрізняють філософські, загальнонаукові та спеціальні методи дослідження ІДПЗК.
Запитання для самоконтролю
1. Актуальність курсу ІДПЗК.
2. Предмет, завдання та функції ІДПЗК.
3. Принципи та методи ІДПЗК.
4. Періодизація курсу ІДПЗК.