Семінарське заняття
План семінарського заняття
1. Виникнення держави та її розвиток.
2. Особливості суспільного ладу.
3. Державний устрій.
4. Суд і збройні сили.
5. Джерела та характерні риси права.
Стародавня Індія – одна з колисок людської цивілізації – розташовувалася на півострові Індостан у міжріччі Інду і Гангу. Першими її жителями були дравіди. Мохенджо Даро і Хараппа – два найбільших міста того часу – були столицями політичних об’єднань. Джерела не дають достовірних знань про класову структуру і політичну організацію Хараппського суспільства, проте наявні свідчення дозволяють судити про його розшарування і розклад первіснообщинного ладу. У XVIII–XVII ст. до н. е. під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників Хараппа переживала період занепаду. Це пов’язують, у першу чергу, з приходом у серед. II тис. до н. е. арійських племен.
З посиленням соціальної нерівності раджа – військовий вождь племені, що раніше обирався зборами і міг бути усунутий ними, усе більш піднімався над плем’ям, підпорядковуючи собі органи племінного управління.
Самою значною і сильною державою того часу була Магадха. Найвищої могутності вона досягла в IV–ІІІ ст. до н. е. при династії Маур’їв, що об’єднала під своєю владою майже всю територію Індостану. Це був період значних політичних подій. Створення об’єднаної індійської держави сприяло спілкуванню різноманітних народів, взаємодії їх культур, стиранню вузьких племінних рамок.
Самостійна робота
1. Арійське вторгнення в Індію.
2. Імперія Маур’їв (IV – II ст. до н.е.).
3. Царські суди, общинні суди.
4. Дхармашастри, дхарми, артхашастри.
У ХV-ХIV ст. до Р.Х. в Індію з Північного Заходу вторгаються племена аріїв, які поселяються спочатку у Пенджабі, а потім і у долині Гангу на сході Індії. Племена аріїв являли собою грізну військову силу, всі члени племен були вільні і зацікавлені у перемозі.
Завойовники-арії підкорили місцеве туземне населення, яке частково було відтіснено на південь Індії, а частково підкорене завойовниками, сприйняло їх мову. Арійське завоювання і соціальне розшарування привели до появи в Індії особливої соціальної системи варн або каст.
Суд в Індії в стародавню епоху не був відокремлений від адміністрації. Правосуддя, згідно з вченням брахманів, вважали одним з найважливіших обов'язків держави, царя. Отже, найвищим суддею був цар, який розглядав справи за участю вчених-брахманів.
Дхармашастри – це релігійно-етичні правила, що пояснюють дхарму – морально-етичні норми, взагалі весь спосіб життя кожної касти. Найпоширенішою і найавторитетнішою Дхармашастрою були «Закони Ману».
Артхашастра – це великий соціально-економічний і політичний трактат, який містить поради царям щодо знищення політичних конкурентів, ведення воєн, взагалі керування державою. Авторство Артхашастри традиція приписує брахману Каутільї (Чанак’ї), хоча історики вважають, що цей трактат, найімовірніше, складався упродовж кількох століть. Використовувати Артхашастру для історичної реконструкції доводиться вкрай обережно, бо важко з’ясувати, наскільки її рекомендації втілювалися в життя.
Індивідуальна робота
Адміністративний поділ та система місцевого управління.
Територія держави в епоху Маур’їв поділялась на провінції, чотири з яких були головними і мали особливий статус. На їх чолі знаходились царевичі, які посилали спеціальних інспекторів по території провінції для перевірки дій місцевих чиновників.
Запитання для самоконтролю
1. Виникнення та розвиток держави у Індії.
2. Періодизація розвитку держави і права в Індії.
3. Суспільний лад Стародавньої Індії.
4. Джерела права Стародавньої Індії.
5. Основні риси права:
а) цивільного;
б) сімейно-шлюбного;
в) кримінального;
г) адміністративного.