Неолітична революція відбувалася від VI тис. до н. е. до
III тис. до н. е.
Історико-економічне значення неолітичної революції полягає в утвердженні різних галузей відтворюючого господарства, що стає домінуючим. Складовою енеоліту є мідний та бронзовий віки.
Основними віхами цього періоду, які вплинули на еволюцію напрямів та характер життєдіяльності людини, були:
– перехід до осідлості та вдосконалення постійного поселення;
– виникнення тваринництва, ремесла та землеробства;
– утвердження макролітів;
– початок поділу праці та внутрішньогалузевої спеціалізації.
Неолітична революція була одночасно економічною, технологічною, побутовою, соціальною, етно-культурною та політичною. З’являються перші історично сформовані соціальні інститути – поділ праці (становіковий, племінний, фаховий), сім’я, рід, плем’я, община, релігія, власність, додатковий продукт. З об’єднанням функцій військового ватажка і судді влада військової аристократії істотно зміцнюється.
Бронзова доба (ІІІ – ІІ тис. до н. е.)
До основних рис цього періоду відносять:
– панування та вдосконалення відтворюючого господарства;
– швидкий розвиток тваринництва й орного землеробства;
– відокремлення скотарських племен;
– формування місцевих центрів металургії та гончарного виробництва;
– початок активного обміну регіонального характеру (золото, бурштин, фаянс, сіль тощо).
Підвищення продуктивності праці на основі удосконалення знарядь праці, масове поширення їхнього виробництва з металу, поділ виробничої сфери на сільське господарство та ремесло, виробництво додаткового продукту призвели до поступового майнового розшарування та формування первісних держав, а з винайденням буквеного письма починається стадія цивілізації. Перші утворилися на Стародавньому Сході (Єгипет, Індія, Месопотамія, Китай) на зламі неоліту і бронзового віку. Одночасно елементи державності формуються в Україні в умовах трипільської культури.