Основні терміни і поняття

Аллод – спадковий наділ частини продуктивної общинної землі, закріплений у приватну власність.

Бюргери – вільні повноправні жителі (ремісники, купці) середньовічних міст Західної Європи, які об’єднувалися в цехи та гільдії.

Бенефіцій –умовна форма землеволодіння, що надавалася в пожиттєве користування за умови виконання військової служби.

Бокленд– юридичне право, за яким король передавав села або цілі округи, що йому належали, з вільним населенням, яке було підвладне королю як главі держави, рицареві чи ленд-лорду, але земля не ставала приватною власністю рицаря, його влада поширювалася тільки на людей.

Безансон –кочівний фінансовий ринок Європи у ХV ст., підконтрольний Генуї.

Васалітет – у Західній Європі в середні віки система відносин особистої залежності одних феодалів від інших, заможніших та могутніших.

Вервь– територіальна сусідська община з широкою економічною самостійністю.

Ганза (спілка) – торговельний союз 160 приморських Балтійських міст у ХIV – ХV ст.

Дим – одиниця оподаткування, подвір’я, що мало певний земельний наділ майже до 15 га.

Дворище – 20 – 30 димів – об’єднання родичів, які спільно несли податкові зобов’язання.

Держава – умовне землеволодіння, що передбачало володіння вільними боярськими слугами за умови виконання служби на користь князів.

Дружини– ремісничі об’єднання за фаховою ознакою.

Закупи – селяни-общинники, які опинилися в економічній залежності із-за позики.

Інтенданти та субделегати – за часів діяльності генерального контролера фінансів Франції Жана Батиста Кольбера (ІІ пол. XVII ст.) виконували функції агентів державного фіску, у віданні яких був збір та перерозподіл податків.

Імунітет – у феодальному праві Західної Європи сукупність прав феодала здійснювати у своїх володіннях деякі державні фун­кції без втручання центральної влади.

Кріпосне право – прикріплення селян до своїх земельних наділів без права переходу від одного феодала до іншого.

Книга страшного суду – звід феодальних законів, що з’явився у XI ст. в Англії.

Копигольдери – англійські віллани та котери, переведені на грошовий оброк.

Комунальні революції – процес завоювання містами Європи економічної незалежності від феодалів.

Кунна грошова система – існувала в Київській Русі до грошової реформи Володимира Великого (25 куниць = 1 гривні (срібній) = 20 ногатам; 1 гривня = 160 – 196 г срібла).

Карбованець – наприкінці ХІІІ ст. срібний злиток, що дорівнював половині срібної гривні.

Лен (феод) –спадкове землеволодіння дрібних феодалів.

I Литовський статут – пр. 1529 р., який встановлював право шляхтичів на рухоме майно за умови військової служби на користь магната.

II Литовський статут – пр. 1566 р., який встановлював право відчуження шляхетської вотчини без дозволу Великого князя.

III Литовський статут – пр. 1588 р., який упроваджував кріпосне право в українських землях.

Люстрації – періодичні описи державного майна для обліку при­бутків; проводили як уряд Речі Посполитої, так і російський уряд.

Майєри –німецькі селяни, які перетворилися в короткотермінових орендарів землі.

Митрокомія –вільна сусідська община з широким самоуправлінням та з правом приватної власності на землю, яка стала також адміністративною одиницею і платила податки державі.

Магдебурзьке право – право на самоврядування, завойоване в ході комунальних революцій, пізніше надавалося державною владою.

Община-марка – німецька сусідська община, яка володіла власністю на землю.

Окняжіння – процес одержавлення общинних земель князями.

Пронія– довічне з правом успадкування надання земль та нерухомого майна за умови здійснення військової служби, завдяки їй була створена система військово-податкових ділянок, на яку спирався адміністративний та військовий устрій Візантії в останні віки її існування.

Панські селяни – кріпаки.

Руська правда” – звід феодальних законів XI ст., розроблений Ярославом Мудрим.

Рядовичі –селяни-общинники, які опинилися в економічній залежності із-за невиконання умов договору.

“Салічна правда” – звід феодальних законів у франкському королівстві.

Секуляризація – перетворення церковної і монастирської власності на власність світську, державну.

Селяни-віллани – члени англійської сільської общини з наділом до 30 акрів землі та власними знаряддями праці, які сплачували ренту і відробляли панщину 3–4 дні.

Селяни-котери – залежні англійські селяни без землі або з невеликими ділянками до 7 акрів.

Смерди – вільні селяни-общинники, основна продуктивна сила у сільському господарстві Київській Русі.

Селяни державні –мали право власності і платили данину (натурою, грошима), могли переходити на незаймані землі.

Селяни тяглові –жили у феодала і відробляли панщину, без права переходу.

Селяни службові –об’єднувалися у сотні; ремісники, рибалки були заможними і мали власних селян.

Урбанізація – процес виникнення феодальних міст, який охопив Західну Європу в XI–XIIIст., що пов’язано з повторним відділенням ремесла від феодальної вотчини.

Учні – продуктивна виробнича сила цехів.

Уроки –перелік повинностей, розміри та терміни сплати данини.

Устави –визначення порядку стягнення податку.

Феодалізація – це перетворення аллоду в утримання; зникнення вільних общинників та поява залежних і кріпосних утримувачів; утворення феодальної власності на землю і виникнення панівного класу землевласників-воїнів.

Фолькленд – звичаєве англійське поземельне право.

Фригольдери – англійські селяни, які відробляли повинності, але могли покинути помістя.

Феодальна вотчина – боярське спадкове землеволодіння.

Фільварок – приватне багатогалузеве магнатське господарство, засноване на використанні праці кріпосних селян та зорієнтоване на потреби внутрішнього та зовнішнього ринків, у Річі Посполитій.

Чернь –та частина населення, яка змушена була сплачувати всі Цехи – це корпоративні об’єднання виробників, що формувалися за професійною ознакою та виступали як адміністративно-територіальні, фіскальні, релігійні, військові осередки, де гарантувалися кожному учаснику певні права та привілеї, зокрема право захисту, матеріальної допомоги, переходу з одного виробничого стану в інший.

Цензитарій– феодально залежний селянин, який сплачував натуральний податок та виконував повинності на користь держави.

Шляхта – у Польщі, Литві, Україні, Білорусії, Чехії – це дрібне дворянство.