Мануфактурне виробництво як основний аспект генези індустріального суспільства

Поява мануфактур пов’язана з тим, що основні виробники — це ремісник і селянин — уже не мали економічної спроможності придбавати ті знаряддя праці, які придбавало мануфактурне виробництво, через надто малий потенціал, закладений у дрібному виробництві.

Мануфактура – підприємство приватновласницького характеру (як правило), засноване на ремісничій техніці і технології, використанні вільнонайманої робочої сили та зорієнтоване на забезпечення потреб ринку.

Це виробництво виникло в тих галузях, де був високий рівень спеціалізації і технічного розвитку, зокрема: сукновиробництві; металургії; суднобудуванні; книгодрукуванні.

Утворення мануфактур відбувалося двома шляхами:

– через проникнення торгового капіталу у виробництво;

– коли виробник ставав і підприємцем, і торговцем.

Батьківщиною мануфактурного виробництва є Нідерланди, де існували всі форми мануфактур і формувалися галузеві об’єд­нання: найбільшого розвитку набуло суконне виробництво, у якому працювала 1/3 промислових робітників. У Франції переважали централізовані мануфактури і ремесло, оскільки усього 10 % населення проживало у містах. Невеликі підприємства (50–100 робітників) в основному виготовляли предмети розкоші. У Франції уряд створював і державні мануфактури. Франція стала євромонополістом з виробництва полотна у сільській місцевості.

Відбувалися радикальні зміни в торговому капіталі, сфері грошового обігу і розподілу.

У Голландії формуються (м. Брюгге і м. Антверпен) перші товарна і фондова біржі. У 1609 р. був створений Амстердамський банк.

Просте товарне виробництво переростало у ринкове, розвивався міжнародний поділ праці. Це зумовило виникнення монопольних торгових компаній.

Англійський новий барон — хлібороб-фермер для збільшення прибутків застосував природні та мінеральні добрива. Він жив у селі, він був менеджером, тоді як у Франції він жив у місті, а в Росії село було місцем заслання. “Ніщо, — як пише В. Рошер, не сприяє так процвітанню англійського сільського го­сподарства, як звичай більшості великих власників поблизу своїх садиб заводити за власний кошт значні ферми, на яких вони вва­жають справою своєї честі вести господарство зразковим спосо­бом”.

Розквіту сільського господарства сприяла й оренда великих маєтків, яка потребувала знань, капіталу, що відкривало шлях підприємцеві із середнього класу до вищих щаблів суспільства.

Мануфактурна технологія і технічне за­безпечення створювали умови для нових рішень, які підвищували ефективність праці. Особливе значення мав поділ праці в сукуп­ному виробництві. Поділ праці всередині мануфактури підготу­вав умови для заміни ручної праці машинами.

Для збільшення експорту варто вивозити не сировину, а про­мислові вироби, а імпортувати треба сировину та напівфабрикати. Для збільшення експорту необхідне збільшення кількості працівників, тобто вирішується проблема зайнятості. Адже відо­мо, як перші кроки аграрної технологічної революції, особливо в Англії, призводили до створення армії знедолених учорашніх рі­льників, які пройшли школу домашнього ремесла.

У XVI–XVIII ст. капітал Англії переміг капітал Голландії.

Доходи розподілялися через зарплату (наймана праця), прибуток (капітал) та ренту(земельна власність).

 

 

 

Спільні риси та відмінності цехового і
мануфактурного виробництва

Спільні риси	Відмінності
Виробництво товарів для потреб внутрішнього та зовнішнього ринків. Використання ручної техніки і технології. Використання вільнонайманої робочої сили. Обсяги виробництва визначалися попитом і пропозицією на ринку	Цех виступав як економічний, соціальний та духовний осередок міста. Цехове життя та виробнича діяльність жорстко регламентувалися Статутом. У мануфактурі використовували найновіші технологічні досягнення. Перехід від простого до елементів розширеного товарного виробництва в умовах мануфактур