Для Франції першої половини XVIII ст. гостро постали питання розвитку сільського господарства та боротьби з економічною політикою, що ґрунтувалася на концепції меркантилізму. Дворянство і церква не бажали проведення реформ за взірцем Англії та Голландії, тому прогресивні сили того часу були змушені розпочати боротьбу за реформи.
У цій боротьбі особлива роль належала французьким просвітникам, які підштовхували французьких громадян до Великої революції 1789 р. Ця подія дістала високу оцінку в історії світової цивілізації як знакова, планетарна. Велика французька революція завдала удару абсолютизму, феодальному господарському устрою. Революція проголосила й утвердила політичну, економічну, світоглядну свободу як основне право людини. Було виборено право людини на свободу совісті, духовного життя, діяльності, оголошено недоторканність приватної власності. Замість соціальних привілеїв окремим соціальним групам була утверджена рівність усіх перед законом, рівні обов’язки перед державою. Та для цих звершень потрібно було пройти тривалий шлях. Традиційні відносини можуть бути замінені договорами — це один з нових тезисів епохи Просвітництва. У цій боротьбі почесне місце належить економічній концепції школи фізіократів.
Фізіократія (від фр. фізіс – природа, кратос – влада). Фізіократи, на думку західних економістів, є засновниками політичної економії. Засновником школи фізіократів був Ф. Кене (1694 – 1774 рр.). Найбільш значущими його працями стали: “Економічна таблиця”, “Загальні принципи економічної політики держави”, “Про торгівлю”, “Аналіз економічної таблиці”, “Зауваження відносно грошового процента”.
Сама назва говорить про те, що її основу становить зв’язок із природою. Оскільки головні питання ставило сільське господарство, яке перебувало в занедбаному стані (тільки в Англії воно було рушієм прогресу), тому воно вибирається предметом дослідження. Фізіократи обстоюють своє бачення проблеми, відмінне від меркантилізму. Якщо немає обміну без рівності, то торгівля не може бути його джерелом. Мільйон у грошах не може бути більше від мільйона в товарах. Це були доведення, що руйнували основну догму меркантилізму — джерело багатства — в обміні, у зовнішній торгівлі.
Французькі кольберисти провадили політику дешевого хліба. Вони вважали, що експортні мануфактури поліпшать результати своєї діяльності, якщо зароблять прибуток, а він, за їхнім переконанням, залежить від мінімуму коштів для існування найманого робітника, витрат на купівлю дешевого хліба. Але дешевий хліб — жебрацьке сільське господарство, а воно, на думку фізіократів, є джерелом багатства. Афера Д. Ло завдала поразки світогляду про всемогутність грошей. Більше продуктів, більше товарів — кредо цієї школи. А найбільш наочно це доводить природа— фізіо. Кинув одне зерно у землю — одержав 10—15, це видно реально. Була корова, отелилась, і стало дві. Цей приріст — чистий продукт — засадничий принцип учення фізіократів.
У промисловості відбувається зміна форм, а не збільшення. Клас фермерів — виробничий, він автор чистого продукту, клас власників, що привели ці землі в продуктивний стан; і клас промисловців — безплідний, але необхідний суспільству. Основа всього сущого — Бог. Панування християнства у різноманітних формах було реальністю. Але Франція — країна католицька, і це забезпечило появу школи фізіократів. Вона не могла з’явитися в Англії, тому що в католиків відносини з Богом інші, ніж у пуританина. Пуританин — раціоналіст, католик — ірраціональний. Тому фізіократи й виходять із природного стану.