Характерною особливістю цього процесу у Франції був тривалий період з 1805–1810 рр. до ІІ пол. ХІХ ст., а також залежність від внутрішньополітичної ситуації та економічної політики урядів.
Директорія імперії Наполеона
Здійснювалася протекціоністська політика щодо розвитку промисловості. Створено ради – торгівлі, у справах фабрик і заводів. Зростає виробництво чавуну – на 1/3; видобуток залізної руди – у 2 рази. Разом з тим континентальна блокада Англії зашкодила економічним інтересам Франції, яка на довгі роки була позбавлена англійських машин, металовиробів та вугілля, необхідних для механізації виробничих процесів. Формується власна технічна думка (Л. Жаккар – гардинне виробництво, Ф. Жирар – хіміко-механічна обробка льону, Бертоллі – відкрив метод прискореного вибілювання тканини за допомогою хлору і способи її фарбування, технологію промислового консервування продуктів).
Бурбони та липнева монархія 1820–1848 рр.
Притаманні повільні темпи промислового розвитку. Із 1818 р. формується металургія (379 дом. печей). Прогрес відбувається лише у текстильній промисловості. Використовується велика частка ручної праці (усього 3 600 механічних веретен, 853 парових двигуни). Переважають мануфактури розсіяного типу та кустарні дрібні майстерні. Такий стан пояснюється антикапіталістичною атмосферою французького суспільства, характером підприємця: дрібного ділка, людини консервативної, обережної. Торгово-промислова буржуазія не мала достатнього впливу на формування державної політики.
Особливістю економічного розвитку Франції у другій половині XІX ст. були повільні темпи зростання населення, попит на товари та продукти залишався низьким, тому швидкого розвитку набуває фінансовий капітал, який переважав над промисловим: 1800 р. – створено Французький банк; 1818 р. – перші ощадні каси; 1815 – 1830 рр. – в обігу зростає кількість цінних паперів (41–234 млн фр.). Поширюється грюндерство – масова гарячка заснування банківських установ.
Створюється перша в Європі розгалужена кредитна система:
1852 р. – товариство рухомого кредиту;
1850 р. – товариство земельного кредиту;
1854 р. – національна облікова контора;
1864 р. – Ліонський кредит.
Позичковий капітал за кордоном оцінювався у 10 млн франків. Велику роль у розвитку банківської кредитної сфери відіграла Паризька біржа, сума цінних паперів якої з 1851 до 1869 р. зросла у 3 рази і становила 33 млрд франків. Франція стає світовим центром облігаційної торгівлі, світовим лихварем.
Тільки у кінці 60-х років фабрично-заводське виробництво охопило більшість галузей промисловості. Загальний обсяг промислової продукції зріс майже вдвічі. Кількість парових двигунів у промисловості та на транспорті зросла з 7,7 до 27,8 тис. Протяжність залізниць досягла 17,4 тис. км. На прикладі Англії було проголошено свободу торгівлі.