Період ХІХ – початок ХХ ст. ознаменувався бурхливим розвитком капіталізму в умовах промислового перевороту, індустріалізації та формування монополістичних об’єднань. Нові економічні процеси, соціально-економічні зміни відображалися в розмаїтті економічної думки. Формується т. з. критичний напрям політичної економії, різні економічні школи: історична, нова історична, маржиналізм (австрійська, кембриджська, американська, шведська, математична школи).
До критичного напряму політичної економії належать С. Сісмонді, П. Прудон, К. Родбертус, Ф. Ласаль. У 1819 році С. Сісмонді опублікував свою працю “Нові засади політичної економії, або Про багатство в його відношенні до народонаселення”, у якій пропонує в основу економічних досліджень поставити добробут та матеріальне становище людини. Критикуючи капіталізм, є прихильником державного втручання в економіку та запровадження робітничого законодавства. Пропонуючи теорію відтворення та криз, Сісмонді вбачає основну суперечність капіталізму в суперечності між виробництвом та споживанням, що виявляється в труднощах збуту та кризах.
1840 року П. Прудон у Парижі видав наукову працю “Що таке власність”, де було проголошено гасло “власність – це крадіжка”. Система дрібнобуржуазних соціалістичних поглядів викладена ним у праці “Злиденність філософії”. Конституйована або синтетична цінність відображає, на його думку, усунення суперечності між міновою та споживчою вартістю, між товаром і грошима. Досягнути рівності та справедливості Прудон пропонував через створення товарообмінного трудового банку, де б товари обмінювалися на талони (робочі гроші), а ті, у свою чергу, обмінювалися на необхідні виробнику товари.
Німецький соціаліст К. Родбертус стає основоположником теорії “державного соціалізму“. Реформування суспільства він сподівається здійснити за допомогою зрівняльного розподілу, покладаючи цей обов’язок на державу.
Ф. Ласаль висунув ідею існування т. з. “залізного закону заробітної плати”. Зміст закону полягає в тому, що робітник завжди отримує лише мінімум засобів існування, неповний продукт своєї праці. Його можна нейтралізувати, на думку Ласаля, через створення за допомогою держави добровільних асоціацій, де робітники одночасно були б підприємцями.