Елементи грошового господарства на території українських земель у складі Російської імперії
Українські землі, що перебували у складі Російської імперії, цілковито піпадали під царську владу. Внаслідок цього українці були позбавленні можливості самостійно творити свою долю, не кажучи вже про карбування власної грошової одиниці.
Рис.8.1. Листівка з основними монетами Російської імперії
Тому будь-яка економічна реформа російського уряду поширювалася на українських землях. Так, спочатку поневолення на українських землях діяла ще реформа Петра І. В обігу перебували російські срібні, мідні і золоті монети, які поступово витіснили польські і татарські.
Перші спроби реформування грошової системи, як Росії, так і України були здійснені Катериною ІІ.
У 1787 р. під час оглядин Катериною ІІ завойованих земель за наказом князя Потьомкіна-Таврического було викарбовано срібні монети номіналом 2, 5, 10 і 20 копійок. Але ці гроші в обіг не потрапили.
За царювання Павла І зовнішній вигляд срібних монет зазнав певних змін. Із срібного рубля зникли портрети. Їх заступив девіз лицарів тамплієрів: “Не нам, не нам, а імені твоєму”.
За Олександра І зображення на монетах знову дещо змінилося. На лицевім боці з’явився дещо змінений герб Росії: на плечі орла накинуто ланцюг ордена Андрія Первозваного.
Від 1812 р. на монетах почали вказувати ще й вагу.
За царювання Миколи І в Російській імперії розпочалося карбування монет із платини. Так, в 1828-1845 рр. було випущено в обіг платинові монети вартістю 3, 6 і 12 рублів.
Таким чином, металева грошова система на українських землях у складі Російської імперії була представлена у грошовому обігу золотими, срібними, мідними і платиновими монетами.
Першими паперовими грошима на території Російської імперії вважаються асигнації Катерини ІІ. У грошовий обіг вони надійшли в 1769 р.
Грошова реформа, проведена міністром фінансів Є.Ф. Канкріном, установила панування в державі срібного монометалізму. Із січня 1840 р. головним платіжним засобом став срібний рубль.
Зростаючі емісії паперових грошей протягом історії їх існування на покриття здебільшого воєнних витрат призвели до того, що паперові гроші позбавлялися будь-якого забезпечення, швидко знецінювалися, втрачаючи купівельну спроможність.
Міністр фінансів С.Ю. Вітте здійснив грошову реформу, результатом якої стало введення в Російській імперії твердої валюти-золотого рубля. Проведена реформа встановила в державі золотовалютний стандарт із банкнотним обігом.
В Росії відповідальність за фальшивомонетництво як самостійний злочин була запроваджена указом царя Олексія Михайловича про так званих грошових крадіїв. За часів Петра І підробники монет підлягали смертій казні, а ті, хто доносили, отримували винагороду. “Крадіям” вливали розплавлений метал в горло або відсікали голову.
За часів Катерини ІІ фальшивомонетники каралися не так суворо. Так восени 1794 р. відставний капітан Фрейнденберг і колишній порутчик барон Гумперхт за виготовлення фальшивих асигнацій були засуджені до втрати чинів та дворянського титулу, а потім у Петербурзі їм публічно заклеймили обидві руки першими буквами слів: “вор и сочинитель фальшивых ассигнаций”. Після цього обох відправили на каторжні роботи.
У той же час монархи, які жорстко наказували своїх підлеглих, іноді самі займались виготовленням фальшивок. Одним з перших фальшивомонетництво використовував як економічну диверсію король прусський Фрідріх ІІ Великий. Це було в середині ХVIII ст.. під час війни із Саксонією. Він випустив в обіг на захопленій території знецінені срібні монети (із зниженим вмістом срібла), на яких викарбував довоєнні дати випуску. Таким чином, високопоставлений фальшивомонетник збирався забезпечити (фінансування) своєї армії.
Імператор Наполеон Бонапарт не був у стороні від таємних фінансових операцій. За його наказом на околицях Парижа була заснована фабрика для підробки державних казначейських білетів Віденського банку. Однак у невдовзі імператор одружився із дочкою австрійського імператора Марією-Луізою. Випуск підробок було негайно зупинено. Фабрика була без роботи дуже недовго. Перед війною 1812 р. почалось масове виробництво російських асигнацій номіналом 25 та 50 рублів. Французи намагались бути уважними. Але без помилок (конфузів) не обійшлось. На деяких купюрах у словах “государственный” та “ходячий” замість літери “д” друкували “л”. Коли ж після війни їх почали вилучати з обігу, то нарахували на 70 млн рублів.