Грошовий обіг на українських теренах під час Другої світової війни

 

У серпні 1941 р. українські землі знову було розділено, тепер уже гітлерівською Німеччиною. Галичина відійшла до Польського генерал-губернаторства; на решті території Радянської України було створено рейхскомісаріат «Україна» зі столицею в Рівному; Буковина і частина Південно-Східної України стали складовою Румунського генерал-губернаторства, яке управлялося королівським урядом Румунії.

Регулювання грошового обігу тепер провадив новий окупаційний уряд. Німецька влада ще до початку Другої світової війни розробила проект мережі військових кредитних закладів, яка мала імперські кредитні каси та спеціальні емісійні банки. Обидві структури могли здійснювати емісію грошей. Імперські кредитні каси випускали білети (свідоцтва) — військові державні знаки єдиного зразка для всіх окупованих країн, обов'язкові до приймання поряд із національними грошовими знаками, які залишалися в обігу. Спеціальні емісійні банки мали право випуску власних грошових знаків, виражених у національних грошових одиницях.

Територію Галичини обслуговував створений 1940 р. емісійний банк у Кракові, який провів дві емісії злотих із різними датами.

На Галичині для фінансування боротьби українського народу за незалежність використовувалися грошові квитанції — бофони.

На території рейхскомісаріату «Україна» спершу в обіг вводилися військові марки — білети імперських кредитних кас номінальною вартістю 1,5, 10 і 50 рейхспфенігів, а також 1 і 2 рейхсмарки. При цьому радянський рубль зберігав законну платіжну силу і приймався з розрахунку 10 руб. за 1 марку, що в п'ять разів перевищувало довоєнний курс.

З 1 червня 1942 р. у м.Рівне почав свою діяльність Центральний емісійний банк України. Гроші цього банку у купюрах 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 карбованців мали такий паритет:1 карбованець дорівнював 1 рублю, 10 карбованців- 1 рейсмарці. Населення мусило обміняти радянські гроші на карбованці. При обміні суми більше 20 руб. “нові гроші” не видавалися на руки, а зараховувалися на безпроцентний “рахунок заощаджень”.

 

 

Рис. 9.5. П’ять карбованців 1942р.

Замість німецьких військових рейхсмарок, які ще називалися «платіжними засобами забезпечення для німецьких збройних сил», на територіях окупованих земель від початку 1945 р. було введено нові армійські грошові знаки — «розрахункові знаки німецьких збройних сил», їх випустило головне управління імперських кредитних кас для військовослужбовців, які виїздили за кордон. На них повинні були обмінюватися німецькі рейхсмарки та інші окупаційні гроші, отримані військовим персоналом. На територіях завойованих держав солдати вермахту мали отримувати на ці розрахункові знаки за встановленим курсом окупаційні чи місцеві гроші.

На тих територіях СРСР, які не потрапили під німецьку окупацію або поступово від неї звільнялися, в обігу далі перебували рублі. З огляду на обмеженість доходів радянський уряд був змушений фінансувати свої видатки через емісію нових грошей. Крім того, було введено карткову систему, а ціни на ринках перевищували довоєнні в 10-15 разів.