Міжнародне повітряне право

■ 2. Право транзитного польоту з посадкою, але не в комер­ційних цілях (в основному для заправки пальним).

3. Право провозити в іноземну державу пасажирів, вантаж
і пошту з держави реєстрації повітряного корабля.

4. Право висаджувати на території іноземної держави па­
сажирів, вивантажувати вантаж і пошту, а також брати їх на
борт на території такої держави для перевезення з будь-яких
третіх країн чи в будь-які треті країни.

Результатом Чиказької конференції було створення Між­народної організації цивільної авіації (ІКАО), спеціалізованої установи ООН з центром в Монреалі (Канада). Окрім ІКАО існує також Міжнародна асоціація повітряного транспорту, в яку входять більшість авіакомпаній, які співпрацюють у встанов­ленні єдиних цін на квитки та тарифів, що, однак, підлягає схваленню урядами.

Важливу роль у регулюванні міжнародних польотів відігра­ють двосторонні угоди, такі як, наприклад, Британсько-Амери-канська Бермудська угода 1946 р. Вона була денонсована Вели­кою Британією у 1976 р. з причини несправедливої частки у Північно-Атлантичному перевезенні. 1977 р. було підписано но­вий договір між Великою Британією та США - Бермуда 2. Були підтверджені основні принципи Бермуди 1, однак Британським авіалініям було дозволено нові перельоти без приземлення.

15.2.

Відпові­дальність авіакомпаній за смерть та шкоду, завдану пасажирам

Однією з найважливіших проблем сучас­ного міжнародного повітряного права є відпо­відальність авіакомпаній за смерть та шкоду, завдану пасажирам. Варшавська конвенція 1929 р. щодо уніфікації певних норм, які сто­суються міжнародних перевезень повітрям, встановила верхні межі такої відповідальності. Ця Конвенція була модифікована Гаазьким до­датком 1955 р., але, оскільки США не прий­няли його, в 1966 р. було підписано Монреаль-ську конвенцію, яка підняла межі відповідаль­ності щодо польотів з чи до США.

Згідно зі ст. 20 Конвенції літак не буде від­повідальним, якщо доведе, що він чи його аге­нти вжили всіх необхідних заходів, щоб попе­редити шкоду, чи якщо було неможливо вжити таких заходів. Ст. 22 передбачає межі відшко­дування шкоди, що визначаються у термінах золотих французьких франків, але відшкодування необмеже­не за ст. 25, якщо шкода спричинена внаслідок злісних дій

РОЗДІЛ 15