Поняття та особливості сучасного міжнародного права

Суттєвим складовим елементом системи міжнародного права є норми міжнародного права, тобто юридично обов'язкові пра­вила поведінки суб'єктів міжнародно-правових відносин, які містяться в міжнародних договорах і правових звичаях, рі­шеннях і резолюціях міжнародних організацій, рішеннях та висновках міжнародних судових органів.

Складовим елементом системи міжнародного права вважа­ються також інститути міжнародного права, тобто система взаємопов'язаних норм, що регулюють відносно відокремлену сукупність суспільних відносин. Зокрема, це такі інститути, як інститут міжнародного визнання, інститут міжнародної від­повідальності тощо.

Усі згадані елементи в різних сполученнях утворюють га­лузі міжнародного права - сукупність узгоджених юридичних норм, що регулюють більш-менш автономно міжнародні від­носини певного виду і характеризуються відповідним предме­том правового регулювання ¹. Це такі галузі, як право міжна­родних договорів, права людини, дипломатичне та консульське право, міжнародне морське право тощо.

Отже, міжнародне право - це система, яка має свої прин­ципи, галузі, інститути та норми, однак вона відрізняється від внутрішньодержавних (сіотезйс) правових систем тим, що не має владних органів для їх забезпечення. Кожна держава повинна висловити свою згоду на дію міжнародного права.

На думку багатьох юристів-міжнародників,
міжнародне право - це спроба створити нор-
.~ - . ми та забезпечити їх втілення. На жаль, у між-

ч-^СООЛИВОСТІ народному праві є багато норм без механізму та проблеми імплементації, наприклад, декларуються права без механізмів їх забезпечення. У багатьох ви-сучасного падках норми не дотримуються. Використан­ня сили у міжнародних відносинах - один з иродно о прикладів цього. Такий стан із застосуванням Права норм міжнародного права можна до певної міри пояснити тим, що відповідні норми хоч і існу­ють, проте часто неадекватно сформульовані. Професор С. Туп робить висновок про те, що міжнародне право має обов'язкову силу, але слабкий механізм імплементації. Найчастіше міжнародне право впроваджується на добровільних засадах.

¹ Фельдман Д. И. Система международного права.- Казань, 1983.- С. 47.
_______ 3 0 РОЗДІЛ 1

Особливістю міжнародного права є також шляхи ство-ня _нових норм. Наприклад, Канада вирішила, що ста-ева орієнтація повинна бути включена поряд з расою, ко­льором шкіри, статтю, мовою, релігією тощо до основ заборо­ни дискримінації в міжнародному праві. Можливими шляха­ми проведення цієї норми є лобіювання (пошук інших держав, що підтримують це); досягнення консенсусу; прийняття но­вого договору про заборону дискримінації; додаток до Міжна­родного пакту про громадянські та політичні права 1966 р.; скликання міжнародної конференції з метою прийняття про­токолу, декларації; підписання двостороннього договору тощо. Інші держави, які не погоджуються з прийняттям такої норми, можуть чинити опір, посилаючись на прин­цип невтручання в державний суверенітет, можливу еска­лацію напруги, неможливість виконати вже існуючі норми

тощо.

Однією з найболючіших проблем сучасності є використан­ня сили у вирішенні міжнародних конфліктів. Держави ви­правдовують ці дії необхідністю досягнення внутрішньої чи національної безпеки; історичною обґрунтованістю; попереднім вторгненням чи загрозою вторгнення; регіональною безпекою (наприклад, вторгнення США у Гренаду виправдовувалось по­требами регіональної безпеки); необхідністю надання братньої допомоги; гуманітарною інтервенцією (за санкцією Ради Без­пеки ООН); попередженням поширення небезпечних ідеологій (наприклад комунізму) тощо.

Щодо існування непорушних принципів міжнародного пра­ва існують дві точки зору:

1) доктрина невід'ємних прав (іипйатепіаі гі^Мз), згідно
з якою кожна держава наділена основними правами - незалеж­
ністю, рівністю, правом на взаємоповагу. Міжнародне право
повинно захищати ці права, для цього воно й існує;

2) позитивізм, згідно з яким міжнародне право повністю
базується на згоді держав. Жодна норма не може з'явитись
без згоди держави.

В цілому, як зазначає С. Туп, міжнародне право - це швид­ше процес, аніж система права чи міжнародних інститутів. Це процес створення норм, що пов'язані моральними засада­ми рівності, справедливості, порядку, стабільності. Рішення Щодо того, якими мають бути ці моральні норми, прийма­ються в ході складного переговорного процесу, діалогу щодо Моральних цінностей. Виходячи з того, наскільки різними є Учасники цього діалогу, наскільки відмінні їхні культурні традиції, моральні засади, не важко зрозуміти, чому так по­вільно йде переговорний процес і як непросто буде досягти консенсусу.

поняття та особливості сучасного О 1

у міжнародного права