Міжнародне економічне право


як матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контраген­тів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх­ніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст. 1). Слово «контрагент» латинського походжен­ня і в буквальному перекладі означає «той, хто домовляється». Отже, під контрагентом розуміється будь-яка сторона міжнарод­ного економічного договору, яка бере на себе певні зобов'я­зання.

Важливі норми, що використовуються у сфері регулюван­ня міжнародних економічних відносин, містяться і в інших законах України, зокрема, Законі «Про іноземні інвестиції» 1992 р., Митному кодексі України 1991 р., Законі «Про інве­стиційну діяльність» 1991 р. та ін.

Важливу роль у розробленні міжнародних економічних угод відіграють також Комісія ООНз права міжнародної торгівлі(нею підготовлено Конвенцію про договори міжнародної купі-влі-продажу товарів, Конвенцію про позовну давність у між­народній купівлі-продажу товарів, Акт про міжнародний ко­мерційний арбітраж та ін.); Європейська економічна комісія ООН; Міжнародна торгова палата(вона розробила Уніфікова­ні звичаї іпрактику для документарних акредитивів, Міжна­родні правила щодо тлумачення торгових термінів («Інко-термс»).

Міжнародні економічні договори можна поділити на одно­сторонні, двосторонні та багатосторонні. В односторонніх до­говорах договірні зобов'язання має тільки одна сторона, як-от в договорах дарування. 1992 р. між Україною та Канадою був підписаний договір позики, відповідно до якого Канада нада­ла Україні 44 млн дол. на закупівлю канадійських товарів, у тому числі банкноти нової української валюти - гривні. Біль­шість міжнародних економічних договорів - двосторонні.

Договори поділяються також на оплатні та безоплатні. Переважна більшість договорів укладається на взаємовигідній оплатній основі. Безоплатні договори, тобто благодійні чи до­бродійні,- це такі договори, як дарування, безвідсоткової по­зики, звільнення від оплати боргу тощо.

За своїм змістом міжнародні економічні договори поділя­ються на торгові, що встановлюють принципи торгово-еконо­мічних відносин між двома країнами; угоди про товарообіг, які обумовлюють асортимент та кількість товарів, що поста­чаються з однієї країни в іншу протягом певного періоду; кре­дитні угоди; угоди про режим інвестицій; податкові угоди, спрямовані на усунення подвійного оподаткування товарів; угоди про економічне та технічне співробітництво; науково-технічне співробітництво тощо.

РОЗДІЛ 1 7

.226


 

 
17.2.
Міжнародні економічні організації

Під міжнародними економічними органі­заціями слід розуміти такі організації, які на основі міжнародно-договірних відносин здійс­нюють діяльність, пов'язану з організацією та реалізацією міжнародного економічного співро­бітництва. Правоздатність, якою наділені між­народні економічні організації, дає їм змогу укладати різні угоди як з окремими держава­ми, так і з міжнародними організаціями в ме­жах завдань і цілей, закріплених в їхніх уста­новчих документах. Міжнародні економічні організації мають імунітет, що є дуже важли­вим для їхньої діяльності. Згідно з Конвенцією про правовий статус, привілеї та імунітет між­народних економічних організацій від 5 груд­ня 1980 р., майно і активи цих організацій мають імунітет від будь-якої форми адміні­стративного та судового втручання, за винят­ком випадків, коли сама організація відмовля­ється від імунітету.

Перші міжнародні організації (комісії, спілки, комітети, асоціації) виникли ще у XIX ст. Так, були створені комісії з питань експлуатації міжнародних річок, таких як Рейн (1814) і Дунай (1856), Всесвітня Поштова Спілка (1874), Міжнарод­ний комітет мір та ваг (1875), Міжнародна асоціація залізнич­них конгресів (1885) та ін.

Після Другої світової війни були утворені міжнародні еко­номічні організації як універсального, так і регіонального ха­рактеру. Генеральна Асамблея ООН, поряд з вирішенням ін­ших завдань, займається питаннями співробітництва держав у економічній, соціальній та інших сферах. Ще 1961 р. на 16-й сесії ГА ООН було прийнято резолюцію «Міжнародна торгівля як важливий інструмент економічного розвитку», в якій вперше було поставлене питання про скликання міжнародної економіч­ної конференції в рамках ООН. 1963 р. 18-та сесія ГА ООН роз­глянула питання нормалізації і розвитку міжнародної торгів­лі. 1964 р. у Женеві було скликано Першу конференцію ООН з торгівлі та розвитку. На 25-й сесії ГА ООН у 1970 р. було прийнято «Міжнародну стратегію розвитку», яка, зокрема, пе­редбачала важливі заходи щодо прискорення економічного становлення країн, що розвиваються. 1974 р. на 29-й сесії ГА ООН було прийнято Хартію економічних прав та обов'язків держав». Того ж року на VI спеціальній сесії приймається Де­кларація про встановлення нового міжнародного економічного порядку і Програма дій щодо встановлення нового міжнарод­ного економічного порядку. На VII спеціальній сесії ГА ООН

міжнародне О О 7
економічне право ^ .£ / ___________


у 1975 р. знову розглядалось економічне питання - про розви­ток і міжнародне економічне співробітництво.

ЕКОСОР як один з головних органів ООН безпосередньо займається питаннями міжнародного економічного співробіт­ництва. При ЕКОСОР діє п'ять регіональних економічних ко­місій ООН: Економічна і соціальна комісія ООН для Азії і Тихого океану (включає 35 країн); Економічна комісія ООН для Африки (50 країн); Економічна комісія ООН для Західної Азії; Економічна комісія ООН для Латинської Америки і Ка­рибського басейну. До Європейської економічної комісії (місце­знаходження - Женева), утвореної 1947 р. відповідно до резо­люції 1-ї сесії ГА ООН 1945 р., крім європейських держав входять також США та Канада. У складі Комісії створено га­лузеві комітети з сільського господарства, вугілля, електро­енергії, будівництва та містобудування, газу, чорної металур­гії тощо.

Важливе місце в регулюванні міжнародних економічних відносин посідає Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ). Це не міжнародна економічна організація в повному розумінні, але постійний характер і форми її діяльності (про­ведення конференцій, створення постійних органів) зближу­ють ГАТТ з такими організаціями. Так, один раз на рік скли­кається сесія ГАТТ, на якій кожна держава має один голос. Для вирішення оперативних питань створено Раду представ­ників сторін, яка скликається двічі-тричі на рік. У межах ГАТТ функціонує Комітет з торгівлі та розвитку.

Ця Угода була підписана 1947 р. 23 країнами світу і на сьогодні налічує понад 140 держав-учасниць. Україна є «спо­стерігачем» ГАТТ. Основними завданнями ГАТТ є лібераліза­ція зовнішньої торгівлі, застосування режиму найбільшого сприяння, знищення митних тарифів, усунення дискриміна­ції тощо.

До міжнародних економічних організацій, що займаються транснаціональними комерційними угодами, відносяться:

• Велика сімка/ вісімка (О7/О8), що відає макроекономіч-
ними питаннями, міжнародною торгівлею та зв'язками з краї­
нами, що розвиваються (її члени: Франція, США, Велика Бри­
танія, Німеччина, Японія, Італія, Канада, ЄС та Росія);

Міжнародна Торгова Палата (ІСС)має найвищий кон­
сультативний статус при ООН і сприяє міжнародній торгівлі
та інвестиціям;

Конференція ООН з торгівліта розвитку (ІЖСТАБ),утво­
рена 1964 р., є основним органом ООН у сфері торгівлі та роз­
витку. Займається питаннями торгівлі, фінансів, технологій,
інвестицій та сталого розвитку;


• Комісія у справах міжнародного торгового права (ІЛЧСГГПАЬ)

з мандатом сприяти розвиткові поступової гармонізації та уні­фікації права міжнародної торгівлі. В засіданні комісії бере участь 36 держав, що репрезентують різні географічні зони і основні економічні та правові системи світу. Комісія щорічно звітує Генеральній Асамблеї та подає свій звіт до ІЛМСТАБ. Ко­місія підготувала багато конвенцій, прийнятих конференція­ми, скликаними в рамках ООН;

Світова організація торгівлі(утворена на основі ГАТТ,
прийнятої 1947 р. як багатосторонній договір для сприяння
розвиткові торгівлі. 1993 р. Уругвайський раунд ГАТТ утво­
рив СОТ як міжнародну організацію, яка займається правила­
ми торгівлі між державами і підтримує багатосторонню систе­
му торгівлі через угоди СОТ, що торкаються торгівлі;

Міжнародна організація праці (МОП)розробляє конвенції
та рекомендації, що встановлюють стандарти права на працю.

До міжнародних фінансових організацій відносяться:

Міжнародний валютний фонд- інституція зі 182 органі­
зацій, які консультуються між собою для підтримання ста­
більної системи валютних операцій;

Організація економічного співробітництва та розвитку
(ОЕСБ),
до складу якої входить 29 країн з ринковою економі­
кою, допомагає урядам скликати форуми для обговорення та
вироблення економічної та соціальної політики. Займається
проблемами конкурентного права, корпоративного управлін­
ня, економіки, торгівлі та електронної торгівлі;

Міжнародна фінансова корпорація (ІРС)входить до гру­
пи Світового Банку. Вона є найбільшим у світі джерелом по­
зик та фінансування проектів приватного сектору в країнах,
що розвиваються;

Серед регіональних економічних організацій, які створені в Європі, можна виділити:

Європейський Союз

Ще в 1957 р. на основі Римського договору було утворено Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), або «Спільний ринок», метою якого було створити митний союз у межах да­ної міжнародної організації, сформувати спільний ринок ро­бочої сили, послуг та капіталів, проводити єдину торгову по­літику щодо інших країн, створити економічний та валютний союз тощо. Діяльність ЄЕС регулюється так званим «правом співтовариства», в основі якого Римський договір та інші до­говори.

Зберігаючи свою самостійність, ЄЕС увійшло до складу Європейського Союзу, створеного відповідно до Маастрихт­ського договору, який набрав чинності 1993 р. Крім ЄЕС до складу


 



РОЗДІЛ 17


міжнародне економічне право