За правління Вавилоном Хаммурапі (1792-1750 рр. до Р. X.) відбувається значне піднесення держави. Швидко розвиваються товарно-грошові відносини, приватні рабовласницькі господарства, централізується держава та зміцнюється царська влада, розвивається право. Ці досягнення значною мірою були зумовлені тими реформами, котрі здійснив цей правитель.
Економічна реформа:
- заборона продавати землі общинників;
- скасування стягнення податків із селян зерном, маслом, вовною
та запровадження податку сріблом;
- обмеження лихварства (до 20 % сріблом);
- обмеження терміну боргової кабали трьома роками;
- скасування накопичених у країні боргів (кілька разів).
Адміністративна реформа:
- упорядкування й удосконалення центрального апарату;
— створення відомств, серед яких провідне місце посіли військове, фінансове та відомства громадських робіт;
- поділ усієї країни на області, якими почали керувати царські
чиновники;
- на чолі міст поставлено призначених царем керівників, котрі
забезпечували збір податків, мобілізацію населення на громадські
роботи, в ополчення та ін.
Судова реформа:
- обмеження судових функцій храмів і общин;
- передання основних судових функцій посадовим особам
на місцях;
- запровадження у містах, так званих, царських судів, які діяли
колегіально.
Релігійна реформа:
- культ єдиного бога - Мардука;
- царську владу проголошено божественною, тому вона встановлює
згоду між людьми.